Вид із вікна в Ле Гра
Вид із вікна в Ле Гра | |
Дата створення / заснування |
1827[1] ![]() |
---|---|
![]() | |
Назва |
англ. Untitled 'point de vue'[1] ![]() |
Країна |
![]() ![]() |
Місце розташування |
Остін ![]() |
Координати точки огляду |
46°43′37″ пн. ш. 4°51′26″ сх. д. / 46.726944444444° пн. ш. 4.8572222222222° сх. д. ![]() |
Жанр |
Пейзажна фотографія і пейзаж ![]() |
Творець |
Жозеф Нісефор Ньєпс ![]() |
Країна походження |
![]() ![]() |
Колір |
чорно-білийd ![]() |
З матеріалу |
Геліографія, п’ютер[1] і бітуми[1] ![]() |
Зображує |
Сен-Лу-де-Варенн, дах, небо і сад ![]() |
У збірках |
Центр Гаррі Рансомаd[1] ![]() |
Інвентарний номер |
964:0000:0001[1] ![]() |
Місце створення |
Сен-Лу-де-Варенн ![]() |
Метод виготовлення |
Фотогравюра ![]() |
Ширина |
20,3 см ![]() |
Висота |
16,7 см ![]() |
Товщина |
0,15 см ![]() |
Статус авторських прав |
🅮 ![]() |
Час експонування |
28 800 s і невідомо ![]() |
![]() ![]() |
46°43′37″ пн. ш. 4°51′26″ сх. д. / 46.7269° пн. ш. 4.85722° сх. д.

«Вид з вікна в Ле Гра» (фр. Point de vue du Gras) — найперша геліогравюра, що дійшла до наших днів, вважається першою в світі фотокарткою, знятою з натури. Створена французьким винахідником Жозефом Нісефором Ньєпсом в 1826 році (за іншим даними, в 1827 році) на пластинці, вкритою шаром бітуму[2]. Технологія геліографії розроблена Ньєпсом вже на початку 1820-х років, однак спочатку використовувалася тільки для тиражування рисунків контактним способом, а більш ранні зображення, зняті за допомогою камери-обскури, не збереглися[3].

Ньєпс отримав цей знімок, проекспонувавши в камері-обскурі пластинку з п'ютера розміром 16,2×20,2 сантиметрів, покриту сирійським асфальтом (бітумом). Через низьку чутливість експозиція тривала не менше 8 годин при яскравому сонячному світлі[4][5]. Про це свідчить освітлення протилежних стін будівель, можливе тільки при добовому переміщенні Сонця протягом цього часу. Згідно з більш сучасними дослідженнями, експозиція могла тривати кілька діб[6]. З усіх геліогравюр, створених Ньепсом, ця єдина, отримана за допомогою камери-обскури. Всі інші, демонстровані ним для ілюстрації свого винаходу, представляли собою контактні копії малюнків.
Технологія Ньєпса мало схожа на сучасну аналогову фотографію й більш близька до друкарських фотомеханічних процесів[7]. Шар бітуму, частково полімеризований під дією світла, погано розчиняється в суміші лавандової олії і вайт-спіриту, в якій платівка оброблялася після експозиції. Навпаки, бітум неекспонованих ділянок змивається цією сумішшю, оголюючи поверхню пластинки, яка потім протравлюється кислотою. Обробка закінчувалася зняттям залишків бітуму за допомогою спирту і промиванням[8]. Протравлені неекспоновані ділянки поверхні змінювали свою структуру, набуваючи здатність утримувати друкарську фарбу, якою і робились відбитки на папері. Поверхня отриманого таким способом кліше виглядає майже однорідною, лише незначно змінюючи ступінь відбиття світла на протравлених ділянках. Тепер оригінал знімка знаходиться в Дослідницькому центрі Гаррі Ренсома в місті Остін, штат Техас[9]. Він поміщений в спеціальний кейс, наповнений безкисневою газовою сумішшю, що уповільнює старіння[10].
Широко відома фотографія являє собою друкарський відбиток з кліше і зображує вид з вікна майстерні Ньєпса в маєтку Гра, розташованому в містечку Сен-Лу-де-Варенн (фр. Saint-Loup-de-Varennes) французької провінції Бургундія. Низька якість заважає розглянути деталі, тим не менш, можна побачити дві стіни і похилий дах якогось будинку. На дальньому плані помітні дерево і ще один будинок з чітко видимими вікнами. У 2003 році журнал «Life» вніс цей знімок в список «100 фотографій, що змінили світ».
Під час проєкту з дослідження та консервації у 2002-2003 роках науковці Інституту консервації Гетті дослідили фотографію за допомогою рентгенівської флуоресцентної спектроскопії, інфрачервоної спектроскопії з перетворенням Фур'є та інших методів[11]. Вони підтвердили, що зображення складається з бітуму, а металева пластина — з олова (олово, леговане свинцем, а також сліди заліза, міді та нікелю)[12]. Інститут також спроєктував і побудував складну систему вітрин, в якій артефакт знаходиться в постійно контрольованому, стабілізованому, безкисневому середовищі[13].
У 2007 році вчені з Лувру опублікували аналіз фотографії за допомогою іонно-променевого аналізу з даними[14], отриманими на їхньому електростатичному прискорювачі потужністю 2 МВ[15]. Це показало деталі процесу окислення, який роз'їдав зображення.
- ↑ а б в г д е https://www.hrc.utexas.edu/niepce-heliograph/
- ↑ ФОТОГРАФИЯ. Всемирная история, 2014, с. 19.
- ↑ 100 лет фотографии, 1938, с. 25.
- ↑ Краткий справочник фотолюбителя, 1985, с. 8.
- ↑ Легенды фотографии. Жозеф Ньепс. Вид из окна. Архів оригіналу за 20 квітня 2014. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Niépce and the Invention of Photography — Nicephore Niepce House Photo Museum [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ Foto&video, 2010, с. 87.
- ↑ Очерки по истории фотографии, 1987, с. 16.
- ↑ Новая история фотографии, 2008, с. 21.
- ↑ Conservation. The First Photograph. Harry Ransom Center. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
- ↑ Analyzing the world's first photograph. Precious image studied at Getty Institute in Los Angeles. [Архівовано 15 червня 2012 у Wayback Machine.] National Public Radio, April 7, 2002. Retrieved August 26, 2008.
- ↑ Brown, Barbara N. (November 2002). GCI/HRC Research World's First Photograph. Abbey Newsletter. Т. 26, № 3. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 15 березня 2015.
- ↑ Harry Ransom Center, The University of Texas at Austin. The first photograph: conservation and preservation. Retrieved August 26, 2008.
- ↑ Pascual-Izarra, Carlos; Barradas, Nuno P.; Reis, Miguel A.; Jeynes, Chris; Menu, Michel; Lavedrine, Bertrand; Ezrati, Jean Jacques; Röhrs, Stefan (31 серпня 2007). Towards truly simultaneous PIXE and RBS analysis of layered objects in cultural heritage. Nuclear Instruments and Methods in Physics Research Section B: Beam Interactions with Materials and Atoms. 261 (1–2): 426—429. arXiv:0707.2448. Bibcode:2007NIMPB.261..426P. doi:10.1016/j.nimb.2007.04.259.
- ↑ Art et Science - AGLAE, un accélérateur de particules au Louvre, par Guillaume Achard-Vincent. 23 лютого 2014. Архів оригіналу за 23 лютого 2014.