Перейти до вмісту

Вилохвістка сіра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вилохвістка сіра
Самиця сірої вилохвістки
Самиця сірої вилохвістки
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Вилохвістка (Enicurus)
Вид: Вилохвістка сіра
Enicurus velatus
Temminck, 1822
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Henicurus velatus
Посилання
Вікісховище: Enicurus velatus
Віківиди: Enicurus velatus
ITIS: 559916
МСОП: 22710126

Вилохві́стка сіра[2] (Enicurus velatus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Ендемік Індонезії.

Самиця з пташеням

Довжина птаха становить 16 см. У самців голова і верхня частина тіла темно-сірі, груди, живіт і надхвістя білі, крила чорні. На лобі біла смуга. Хвіст чорний, роздвоєний, стернові пера мають білі кінчики. самиці маютьт подібне забарвлення, однак тім'я і потилиця у них коричневі. Самиці підвиду E. v. sumatranus мають більш рудувато-коричневий відтінок.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[3]

  • E. v. sumatranus Robinson & Kloss, 1923 — гори Барісан на острові Суматра;
  • E. v. velatus Temminck, 1822 — гори на острові Ява.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Сірі вилохвістки мешкають в горах на острові Суматра, а також на острові Ява, де вони є більш рідкісними. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, на берегах гірських річок і струмків, серед валунів. Зустрічаються переважно на висоті від 600 до 2000 м над рівнем моря. Живляться водними комахами та їх личинками, а також равликами. Гніздо чашоподібне, велике, робиться з моху, листя, трави і прослинних волокон. В кладці 2 білуватих яйця. поцяткованиз червоними плямками.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Enicurus velatus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 20 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 листопада 2022.