Виро
| Виро | |
|---|---|
| võro kiil | |
 Частка носіїв вируської мови у громадах Естонії та кількість у значних містах згідно з переписом 2011 року | |
| Поширена в | Естонія |
| Регіон | Південна Естонія |
| Носії | 70 000 |
| Писемність | латинське письмо |
| Класифікація | Уральська сім'я |
| Офіційний статус | |
| Регулює | Вируський інститут |
| Коди мови | |
| ISO 639-2 | fiu |
| ISO 639-3 | vro |
Виро, або вируська мова (виро võro kiil, ест. võru keel), також вируський говір — один із говорів південноестонської мови або південний говір естонської мови.
Належить до балтійсько-фінської групи фінно-угорських мов, а носіями є близько 70 тис. осіб, переважно в південно-східній частині Естонії, у повітах Пилва та Вирумаа.
Щодо статусу як мови або говору академічного консенсусу не існує, адже деякі мовознавці вважають її говором естонської мови,[1][2][3] тоді як інші науковці вважають її окремою балтійсько-фінською мовою.[4][5]
В останні роки розвивається власний літературний стандарт і робляться спроби надати йому статус регіональної мови Естонії. Збереженням та розвитком займається Вируський інститут[6], що був заснований 1995 року за розпорядженням естонського уряду у місті Виру.
На сьогоднішній день виро використовують у працях деяких естонських сценаристів, поетів і письменників. Виро викладають раз на тиждень у 26 школах. Двічі на місяць виходить газета «Ума лехт» (Uma Leht). У 1970-1980-і роки в естономовних збірниках опубліковано частину віршів естонського поета Пауля Гаваокса, написаних виро.
Зі структурного погляду відмінності між виро та іншими естонськими діалектами не є суттєвими[джерело?]. На відміну від естонської мови, для виро (як для інших фінно-угорських мов) властивою є сингармонія голосних звуків[джерело?].
Як і в естонській мові, для виро використовують писемність на латинській основі.
Відмінності полягають у такому:
- q означає горлову змичку;
- y означає високий звук и, ближчий до i, що відрізняє його від õ (и), що присутній також і в літературній естонській мові;
- м'якість приголосних позначають або акутом над буквою, або апострофом після неї.
Параграф № 1 Загальної декларації людських прав вируською мовою:
Kõik inemiseq sünnüseq avvo ja õiguisi poolõst ütesugumaidsis. Näile om annõt mudsu ja süämetunnistus ja nä piät ütstõõsõga vele muudu läbi käümä.
Те саме естонською мовою:
Kõik inimesed sünnivad vabadena ja võrdsetena oma väärikuselt ja õigustelt. Neile on antud mõistus ja südametunnistus ja nende suhtumist üksteisesse peab kandma vendluse vaim.
Переклад українською мовою:
Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.
Розділ Вікіпедії мовою виро створено в червні 2005 року [1].
На серпень 2010 року Вікіпедія мовою виро мала 4392 статей — 124 місце, зареєстровано 2595 користувачів, троє з них мали статус адміністратора.
- Вироський інститут [Архівовано 7 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Виросько-естонський словник [Архівовано 5 січня 2006 у Wayback Machine.]
- multikaq Lastekas: онлайн-колекція мультфільмів на діалекті виро — є версії тих же мультфільмів естонською та англійською [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Головна сторінка вироської Вікіпедії
- ↑ Grünthal, Riho; Anneli Sarhimaa (2004). Itämerensuomalaiset kielet ja niiden päämurteet. Helsinki: Finno-Ugrian Society.
- ↑ Sammallahti, Pekka (1977), Suomalaisten esihistorian kysymyksiä (PDF), Virittäjä: 119—136
- ↑ Laakso, Johanna (2014), The Finnic Languages, у Dahl, Östen; Koptjevskaja-Tamm, Maria (ред.), The Circum-Baltic Languages: Typology and Contact, Amsterdam: John Benjamins Publishing Company
- ↑ Pajusalu, Karl (2009). The reforming of the Southern Finnic language area (pdf). Mémoires de la Société Finno-Ougrienne. 258: 95—107. ISSN 0355-0230. Процитовано 17 жовтня 2015.
- ↑ Kallio, Petri (2007). Kantasuomen konsonanttihistoriaa (PDF). Mémoires de la Société Finno-Ougrienne (фін.). 253: 229—250. ISSN 0355-0230. Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ Võru Instituut. Võru Instituut. Процитовано 30 травня 2023.