Виру (станція)
| Станція Виру
Рига—Псков | |
|---|---|
 | |
| 57°49′38.38″ пн. ш. 27°01′24.13″ сх. д. / 57.8273278° пн. ш. 27.0233694° сх. д. | |
| Рік відкриття | 1889 (136 років) |
| Попередня назва | Верро (ест. Werro) |
| Колій | 6 |
| Платформ | 1 |
| Відстань до Валги, км | 59 |
| Код станції | ? |
| Код «Експрес-3» | 2600339 ? |
| |
| Виру на Вікісховищі | |
| Дільниця Валга — Койдула | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Виру (ест. Võru raudteejaam) ― приміська[1] залізнична станція, розташована у південній частині міста Виру повіту Вирумаа в Естонії. Історична будівля станції збереглася і розташовується за адресою вул. Яама, 14. Через Виру проходить залізнична лінія Валга—Печори, прокладена у 1889 році як частина залізниці Рига—Псков—Санкт-Петербург.[2]
З березня 2001 року, коли у Виру зупинився останній регулярний пасажирський потяг, станція використовується лише для обслуговування товарних потягів,[3] проте через скорочення руху транзитних потягів по всій країні торгові потоки, що проходили через Виру (незважаючи на побудову у 2011 році прикордонної станції Койдула) значно скоротилися.
Вокзал Виру є визнаною історичною пам'яткою, внесеною до Національного реєстру об'єктів культурної спадщини Естонії під номером 1829.[4]
Вокзал був відкритий на землях мизи Вана-Касаріца тодішньої парафії Риуґе та отримав свою назву на честь міста Виру неподалік. Регулярні пасажирські потяги через Виру (по лінії Валга–Вескі) востаннє курсували у березні 2001 року; станції Виру на цій лінії з напрямку Валги передувала станція Вагула, а наступною після неї була станція Нинова. Зараз вокзал та його колії використовуються лише для вантажних перевезень.[3] Були сподівання, що пасажирські потяги знову будуть тут зупинятися, проте у 2010 році Естонська залізниця визнала, що не зацікавлена у цьому. Попри це станція мала бути модернізована для відповідності поточним стандартам, проте наразі будівля вокзалу, що належить Eesti Raudtee, стоїть порожньою, перебуває у поганому стані[5][6][7] та не має вікон.[8][5]
Зараз на вокзалі Виру є шість колій та комплекс будівель вокзалу. Також на станції є низка відгалужень, що ведуть до різних промислових територій.
У середині 1980-х рр. на залізниці було проведено масштабний капітальний ремонт, у зв'язку з чим на відстані кількох сотень метрів на схід від вокзалу Виру також було споруджено новий пост централізації електроенергії, де і досі розміщено пульт керування станційною автоматикою та робоче місце наглядача за вокзалом.[9]
У 2016 році з двох невисоких перонів було розібрано залізничне полотно між проїздами.[10]
Головна будівля вокзалу Виру була споруджена у 1889 році у національно-історичному стилі. Вокзальна будівля IV класу була збудована за типовим проєктом подібно до вокзалів Антсли та Печор, проте будівля вокзалу Виру відрізняється від них більшою довжиною та розміром.
Будівлі вокзалів характеризує простий симетричний боковий фасад та напіввальмовий дах з низьким косим та широким карнизом. У випадку будівель примітним також є розташований навпроти залу очікування центральний ризаліт, що акцентує на собі увагу.[11][12]
У 1919 році у ході Визвольної війни будівля вокзалу була сильно пошкоджена, проте згодом відновлена.
У червні 1941 (у рамках Червневої депортації) та у березні 1949 року (у рамках операції «Прибій») естонці були депортовані до Сибіру через вокзал Виру. На спомин тих подій на стіні вокзалу у 1989 році була відкрита гранітна меморіальна дошка із текстом:
|
Звідси почався шлях депортованих сімей Вирумаа до Сибіру 14.IV 1944 р. – 25.II 1949 р. Перехожий, зупинись та згадай! | 
|
— [13] | ||
22 червня 2016 року біля будівлі вокзалу був відкритий новий меморіал на честь депортованих з Естонії у 1941–1952 рр.[14]
-
Вокзал Виру у 1890 році -
Водонапірна вежа вокзалу Виру у 1889 році -
Водонапірна вежа біля вокзалу, 2012 рік -
Господарські приміщення, 2012 рік -
Вокзал Виру навесні 2019 року -
Будівля вокзалу, 2019 рік -
Будівля вокзалу збоку -
Господарські приміщення, 2019 рік -
Меморіал біля вокзалу -
Товарний потяг, що проїжджає повз станцію Виру, на передньому плані американський дизельний локомотив C36-7i -
Вокзал Виру -
Центр управління вокзалу Виру, збудований у 1980-х рр. -
Вид на вокзал Виру з вулиці Крейцвальді
.jpg)
_V%C3%B5ru.jpg)
_V%C3%B5ru_raudteejaam.jpg)
_V%C3%B5ru_jaamahoone.jpg)
_V%C3%B5ru.jpg)
_V%C3%B5ru.jpg)
.jpg)
- ↑ Fotode. Photo description page (see the Russian original caption). National Archives of Estonia. 2014. Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 6.04.2021.
- ↑ Железнодорожные станции СССР. Справочник. — М.: Транспорт, 1981
- ↑ а б Maaleht «Raudtee, kus inimeste asemel veetakse puid», 11.04.2015. Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ Võru raudteejaam • XX sajandi arhitektuur [Voru train station, 20th-century architecture] (Estonian) . Muinsuskaitseamet (The National Heritage Board). 2009. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 6.4.2021.
- ↑ а б Võrumaa24 "Kumb raudteejaam on vingem", 30.07.2010. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ Võru raudteejaam • XX sajandi arhitektuur • Kultuurimälestiste riiklik register. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ Külauudised "Reisirongiliiklus jääb võrulastele ilmselt unistuseks", 13.12.2010. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ Rein Raudvere (11 грудня 2010). Võrulased võivad jäädagi reisironge ootama. maaleht.delfi.ee. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 6.4.2021.
- ↑ Kalev Annom: FOTOD Ludmila Aganits – 45 aastat raudteel [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]; Võrumaa Teataja, 28.02.2021
- ↑ AS Eesti Raudtee mitteavalikud andmed.
- ↑ Leele Välja: 20. sajandi Eesti raudteejaamad. Alusuuring [Архівовано 30 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Võru jaamahoonesse passiks hästi loomemaja ja kõrts [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.]; Wõrumaa Teataja, nr. 81, 16 juuli 2019 (DIGAR)
- ↑ LounaLeht.ee "Rongid, rongid, kuhu te...", 07.07.2009
- ↑ ERR uudised: «Võrus avati Eesti üks suuremaid küüditatute memoriaale», 22.06.2016. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 6 квітня 2021.
- Rahvusarhiivi fotode andmebaas. EFA.69.A-275-21. "Nõukogude-Vene vägede poolt mahajäetud Võru raudteejaam" (veebr 1919).
- Rongiliiklus käib Võrus kahel päeval nädalas [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]; AS Operail uudised, 25.02.2021
- Võrumaa Teataja "Anti Haugas: Võru jaamahoone tuleb korda teha", 11.07.2019 [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- ERR uudised: "Võrus osales filmivõtetel 230 vabatahtlikku näitlejat kogu Eestist", 19.09.2016 [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- LounaLeht.ee "Võrus mälestati küüditamise ohvreid", 26.03.2016 [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- LounaLeht.ee "Rongid siin ikka ei käi ...", 24.04.2014 [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- LounaLeht.ee "Raudtee kagukolmnurk jääb kaubarongide pärusmaaks", 17.11.2011 [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Maaleht "Võrulased võivad jäädagi reisironge ootama", 11.12.2010 [Архівовано 25 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- ERR uudised: "Kagu-Eesti rongiliiklus ootab varjusurmast välja toomist", 15.10.2010 [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Станція Виру [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] на сторінці railwayz.info (рос.)
