Високошвидкісна залізниця Ерфурт – Лейпциг/Галле
| Високошвидкісна залізниця Ерфурт – Лейпциг/Галле Neubaustrecke Erfurt–Leipzig/Halle | |
|---|---|
 | |
| Огляд | |
| Країна | Німеччина |
| Статус | діє |
| Кінцеві станції | Ерфурт – Лейпциг/Галле |
| Обслуговування | |
| Рік відкриття | 13 грудня 2015 року |
| Підпорядкування | Deutsche Bahn |
| Оператори | DB Netzd |
| Технічні дані | |
| Протяжність | 123 км |
| Ширина колії | 1435 мм (4 ft 8 1⁄2in) |
| Вид електрифікації | 15 kV/16.7 Hz AC змінний струм |
| Швидкість | 300 km/h |
| Мапа лінії | |
 | |
| Схема маршруту залізниці Ерфурт – Лейпциг/Галле, позначено червоним | |
Високошвидкісна залізниця Ерфурт-Лейпциг/Галле (нім. Neubaustrecke Erfurt–Leipzig/Halle) — високошвидкісна залізниця у Німеччині[en], завдовжки 123 км, між Ерфуртом та Лейпцигом та Галле.[1]
Позначена у Федеральному транспортному плані Німеччини (нім. Bundesverkehrswegeplan) як "Проект залізниці Німеччини № 8.1" (нім. Verkehrsprojekt Deutsche Einheit Schiene, VDE 8.1) і є секцією високошвидкісного маршруту Мюнхен — Берлін, частина лінії 1 Транс'європейських транспортних мереж (TEN-T)[2] та на осі схід-захід між Дрезденом та Франкфуртом. На північ сполучена з раніше закінченими залізницями Берлін — Галле та Лейпциг[en] (VDE 8.3), а на півдні — високошвидкісною залізницею Нюрнберг — Ерфурт (VDE 8.1), яка була відкрита у грудні 2017 року. Час у дорозі з Мюнхена до Берліна скоротили приблизно до чотирьох годин.[3]
Проектна швидкість становить понад 300 км/год, зменшена до 160 км/год на відзгалуженні до Галле.[4] На дільниці побудовано три тунелі загальною довжиною — 15,4 км та шість віадуків — загальною довжиною понад 14,4 км.[5] Віадук Заале — Ельстер[en] завдовжки 6465 метрів — найдовша мостова конструкція у Німеччині та найдовший залізничний міст Європи. Віадук Унструт — завдовжки 2668 м — другий по довжині залізничний міст у Німеччині.
Експлуатація залізниці розпочалося 13 грудня 2015 року.[6] Це скоротило час подорожі для Intercity-Express на відстані 121 км[1] між Ерфуртом та Лейпцигом з 70 до 43 хвилин та для відстані 92 км[1] між Ерфуртом та Галле з 75 до 34 хвилин.
Вартість проекту була оцінена в середині 2014 року в 2,967 млрд євро.[7]
- ↑ а б в Bärbel Jossunek; Vasco P. Kolmorgen; Alexander Wolf (13 серпня 2015). Bahnkonzept (ред.). Streckenprospekt NBS Erfurt – Leipzig / Halle (PDF) (нім.). DB Netz; Infrastruktur & Technik; Kundeninformationen. Архів оригіналу (PDF) за 14 February 2016. Процитовано 7 липня 2016.
- ↑ Trans-European Transport Network – TEN-T – priority axes and projects 2005. European Commission, Directorate-General for Energy and Transport. 24 October 2005. с. 15 f. (brochure)
- ↑ Anschlagfeier für Tunnel Eierberge der Eisenbahn-Neubaustrecke Ebensfeld-Erfurt-Leipzig/Halle (Пресреліз) (нім.). DB Mobility Logistics AG. 7 липня 2010.
- ↑ Neubaustrecke Erfurt–Leipzig/Halle – Streckenausrüstung (нім.). Verkehrsprojekt Deutsche Einheit Nr. 8. November 2012.
- ↑ Volker Hädrich (8 червня 2012). 'Zukunft konkret - Verkehrskonzept Thüringen 2015 ff (PDF) (нім.). с. 3, 4, 19. Архів оригіналу (PDF) за 5 серпня 2020. Процитовано 27 жовтня 2019.
- ↑ Mit dem ICE viel schneller zwischen Erfurt und Halle/Leipzig (нім.). Deutsche Bahn. Архів оригіналу за 26 May 2016. Процитовано 1 липня 2016.
- ↑ Sachstandsbericht Verkehrsprojekte Deutsche Einheit (Stand: Juni 2014) [Progress report German Unity Transport Projects] (PDF) (нім.). Federal Ministry of Transport and Digital Infrastructure. 2014. с. 6, 17. Архів оригіналу (PDF) за 8 серпня 2014. Процитовано 2 July 2016.
- Official website of Project VDE 8 (нім.). Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
- Course, permissible speeds as well as some of the signals on the track (нім.). OpenRailwayMap. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
- Information and pictures to the construction process (нім.). baustellen-doku.info. Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
- Krebs und Kiefer. Talbrücken Neubaustrecke Erfurt - Leipzig/Halle (PDF) (нім.). Архів оригіналу (PDF; 393 kB) за 27 вересня 2007. Процитовано 11 липня 2016.
