Витвицький Теодор

о. Теодор Витвицький
Народився	1783(1783)
Помер	27 травня 1861(1861-05-27) Далешове,  Австрійська імперія, нині Городенківський район, Івано-Франківська область,  Україна
Діяльність	священик
Відомий завдяки	український культурний і церковний діяч
Знання мов	польська
Конфесія	греко-католик

Витви́цький Теодо́р (1783 — 27 травня 1861, Далешове, тепер Городенківського району Івано-Франківської області) — український культурний і церковний діяч, священник УГКЦ.

Біографія

Закінчив духовну семінарію. Висвячений на одруженого священика 1808 року (в 1852 році став вдівцем). Був парохом у Далешові Городенківського деканату та одночасно в 1849–1851 роках душпастирював у селі Дубки.

Видавець церковних проповідей і активний громадський діяч. Щедро жертвував на освітні цілі.

Прибічник москвофільства.

Польсько-церковнослов'янсько-український словник

У 1849 році Теодор Витвицький підготував «Приречный словарь пол[ь]ско-словеньскій и народнорускій, содержащъ въ себЪ вся речені а польская, словенская и народно руская». Рукопис словника (зберігається в ЛНБ ім. В. Стефаника HAH України під сигнатурою НД-276) був готовий зо З'їзду руських вчених у Львові 1848 року.

Свого часу словник отримав різко негативну рецензію Якова Головацького та не був опублікований. Навіть на свій час він мав вади у семантичному опрацюванні слів та нерозмежування церковнослов'янського та українського реєстрів.

У словнику є елементи язичія, але водночас він багатий матеріалом української народної мови. В ньому 19558 словникових статей, проте вихідний реєстр значно ширший, оскільки при багатьох польських словах наводиться по 2–3 і більше українських та церковнослов'янських відповідників. Докладно подана лексико-семантична система покутсько-буковинських говорів першої половини ХІХ ст., порівняно широко представлені іншомовні нашарування. За словами Й. Дзендзелівського:

Українська партія словника в усьому основному була взята із живого народного мовлення та мови інтелігенції

Представляючи широкий спектр тем (сільське господарство, адміністративна лексика, торговельна, фінансова, лексика судочинства, церковно-релігійна, побутова, виробнича тощо) словник є найбільшим реєстром української лексики на свій час.

Серед штучних слів у дусі язичія в вихідній частині словника зустрічаються слова «книгов'яз» (палітурник), «хліботворець» (пекар), «раноядєніє» (сніданок), «многодождіє» (злива). Водночас мовознавець Уляна Єдлінська вважає, що це слова створені у словотворчій манері Івана Вишенського.

Словник опубліковано лише 1997 року в Варшаві під назвою «Словник польсько-церковнослов'янсько-український Теодора Витвицького з половини XIX ст.». Це видання має 611 сторінок, із яких 394 сторінки займає опрацьований (нефаксимільний) текст словника, а решту — індекс українських та церковнослов'янських слів.

Джерела

• Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ : КМ Академія, 2004. — 570 с. — ISBN 966-518-225-0.
• Дзендзелівський Й. О. Витвицький Теодор // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Дзендзелівський Й. О. З історії укр. лексикографії першої пол. XIX ст. // Другий міжнар. конгрес україністів. — Л., 1993.