Владислав Галицький
| Владислав Галицький | |
|---|---|
| пол. Władysław Halicki | |
| Народження | 1850 Микульчиці |
| Смерть | після 1939 |
| Країна (підданство) | .svg){kind=small} Польська Республіка |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів, Ясло |
| Архітектурний стиль | історизм, модерн |
 Владислав Галицький у Вікісховищі | |
Владислав Галицький (пол. Władysław Halicki, 1850, Микульчиці — після 1939) — львівський архітектор.
У 1869—1875 роках навчався у Львівській технічній академії. Як стипендіат два роки перебував у Римі. У 1877—1880 роках асистент професора Машковського на кафедрі нарисної геометрії Львівської політехніки. Згодом — на кафедрі архітектури у Юліана Захаревича. Від 4 січня 1879 по 1881 рік був членом Політехнічного товариства у Львові.[1] У міжвоєнне десятиліття працював міським архітектором міста Ясло Підкарпатського воєводства. За іншими ж даними — мав там приватне бюро на вулиці Уєйського, а згодом — у Познані на вул. Вали королеви Ядвіги, 3. Працював у різних напрямках історизму, а згодом — модерну. Збудував у Львові низку споруд, спроєктував будівлі у різних містах Західної Галичини. Входив до складу журі конкурсу на проєкт українського театру на нинішній площі Шашкевича у Львові (1905).[2]
- Будинок у Львові на вулиці Листопадового чину, 14 (1880).
- Керував реставрацією костелу львівського бернардинського монастиря у 1883—1884 роках[3].
- Будинок спортивного товариства «Сокіл» на розі нинішніх вулиць Дудаєва і Ковжуна (1887, співавтор Альфред Каменобродський).
- Каплиця Барчевських на Личаківському цвинтарі (1887).
- Нереалізований конкурсний проєкт Галицької ощадної каси у Львові (1888)[4].
- «Білий монастир» у місті Новий Сонч, Польща (1890-ті).
- Курзал при джерелі «Марія» у Трускавці (1896)[5].
- Палац у селі Тулиголове Львівської області, відомий як «Палац балів»; скульптор Петро Гарасимович (1898—1899)[6].
- Греко-католицька церква Вознесіння Господнього в місцевості Знесіння у Львові (1897—1901). Хрестоподібна в плані церква з одним центральним куполом збудована з цегли, зовні обличкована грубо обробленим пісковиком. Поєднує елементи романського та готичного стилів[7].
- Реконструкція палацу Дідушицьких на нинішній вулиці Лисенка, 15 у Львові (1902—1904). Споруджено третій поверх із мансардним дахом у стилі французького неоренесансу. До бічного крила добудовано двоповерхову офіцину[8].
- Первісний проєкт будівлі Галицького музичного товариства в необароковому стилі (1905). Планувалось розміщення консерваторії і концертного залу, а частина будинку мала використовуватись як дохідний дім. Будівництво розпочато, однак наступного року його продовжено за проєктом, переробленим у сецесійному стилі Владиславом Садловським. Нині це дім Львівської обласної філармонії[9].
- Дім Політехнічного товариства на нинішній вулиці Дудаєва, 9 (1906, співавтор Вінцент Равський-молодший, скульптор Едмунд Плішевський).
- Від 1880-х років Владислав Галицький керував реставраційними роботами при колишньому монастирі кармелітів босих, що на вулиці Винниченка, 22. За його проєктом 1887 року виконано нові дубові сталлі у пресбітерії. На початку XX століття відреставровано головний фасад, а в південному мурі влаштовано грот зі фіґурою Матері Божої. 1906 року виконав проєкт пізніше реалізованої південної вежі. Одночасно було відреставровано давнішу північну. Вежі отримали нові необарокові завершення[10].
- Житлові будинки для потреб Товариства взаємодопомоги католицьких священників на нинішній вулиці Єфремова, 47 та 49 у Львові (1906)[11].
- Палац у селі Сяри поблизу міста Горлиці в Польщі (1912).
-
-
Мавзолей Барчевських
_1.jpg)
.jpg)
- ↑ Sprawozdania ze zgromadzeń tygodniowych // Dźwignia. — 1879. — № 1. — S. 3; Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 88.
- ↑ Левицький К. Чому припізнилася у нас перед світовою війною будова українського театру у Львові? // Діло. — 1937. — 4 листопада. — № 243 (14787). — С. 3.
- ↑ Вуйцик В. С. Бернардинський монастир у Львові. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14, Львів, 2004. — С. 94. — ISBN 966-95066-4-13.
- ↑ Gmach Galicyjskiej kasy oszczędności we Lwowie // Architekt. — 1900. — № 1. — S. 10. (пол.)
- ↑ Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 37. — ISBN 966-7022-44-7.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 166. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
- ↑ Вуйцик В. С. Церкви Знесіння. Церква Вознесіння Господнього. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14, Львів, 2004. — С. 73—75. — ISBN 966-95066-4-13.
- ↑ Смірнов Ю. Палац на Курковій // Галицька брама. — 2007. — № 11—12 (155—156). — С. 24.
- ↑ Львівська філармонія: до і після століття. — Львів, 2006. — С. 18.
- ↑ Смірнов Ю. Храм Святого Архістратига Михаїла (колишній костел кармелітів босих) // Галицька брама. — 2011. — 5-6 (197—198). — С. 36.
- ↑ Мельник І. В. Францівка // Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 100. — ISBN 978-966-7022-79-2.
- Бірюльов Ю. О. Галицький Владислав // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2006. — Т. 5. — С. 330—331. — ISBN 966-02-3355-8.
- Бірюльов Ю. О. Галицький Владислав // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 474—475. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Харчук Х. Архітектура курортної забудови Трускавця XIX — першої половини XX ст. — Львів : Апріорі, 2008. — С. 171. — ISBN 978-966-8256-72-1.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
