Владислав Лозинський

Володислав Лозинський
пол. Władysław Łoziński
Псевдо	Władysław Lubicz, Wojtek ze Smolnicy, Hizop Ziółko і Sigma
Народився	29 травня 1843(1843-05-29) с. Опори, нині Дрогобицький район
Помер	21 травня 1913(1913-05-21) (69 років) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Підданство	Австро-Угорщина
Діяльність	письменник, історик, політик
Галузь	політика, історіографія, література і колекціонування
Відомий завдяки	історик, дослідник культури, мистецтвознавець, письменник, журналіст, публіцист, колекціонер
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов	польська
Членство	Академія знаньd
Посада	посол до Галицького сейму, член Палати панів Імперської Ради і член Палати Цислейтаніїd
Партія	Польський клубd
Рід	Łoziński family of the Lubicz coat of armsd
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Володислав Лозинський, або Лозінський гербу Любич (пол. Władysław Łoziński) (29 травня 1843, с. Опори, нині Дрогобицький район — 21 травня 1913, Львів) — польський історик, дослідник культури, мистецтвознавець, журналіст, публіцист, письменник (псевдоніми Wojtek ze Smolnicy, Władysław Lubicz), колекціонер творів мистецтва, науковий секретар Оссоленіуму, шляхтич, політик-консерватор. Посол Райхсрату Австро-Угорщини.
Старший брат Броніслава Лозінського.

Біографія

Народився в сім'ї дрібного шляхтича Валеріана Лозинського (пол. Walery Łoziński; пом. 1890, спочатку державець і мандатор (зокрема, у Торгановичах — маєтку А. Созанського), після 1846 року поштмістр у Смільниці) і його дружини Юлії з Левицьких. Його братами були правник та історик Броніслав, письменник Валери (1837—1861), який помер внаслідок поранення на поєдинку, а кузинами історик Кароль Шайноха (1818—1861) і геолог Владислав Шайноха (1857—1928). Був одружений з Ядвигою Старорипінською (1844—1918).

Владислав Лозинський протягом 1862—1868 років навчався у Львівському університеті. Перші півроку вивчав право, а пізніше історію та філологію. Працював редактором ряду видань — «Dzwonek» (1864–1866), Gazeta Lwowska (головний редактор 1873—1883), «Dziennik Literacki», «Przegląd Powszechny», «Gwiazdka Cieszyńska». 1871 року влаштувався працювати в Закладі Оссолінських. Ставши невдовзі його першим науковим секретарем. Пропрацював на цій посаді до 1873 року. У 1889—1898 роках очолював Гроно консерваторів Східної Галичини. Був віце-президентом Історичного товариства, головою Товариства Шанувальників Мистецтв, членом Академії знань (з 1890) та Народознавчого товариства. Від 1900 — почесний доктор філософії Львівського університету. Входив до складу журі конкурсу на проект пам'ятника Анджею Потоцькому у Львові (1910). Обирався депутатом Райхсрату від округу Турка — Бориня, до палати сенаторів (нім. Herrenhaus) від округу Перемишль — Городок. 1902 року став довічним членом Палати панів. Почесний громадянин Львова (1907).

Зібрав колекцію творів мистецтва, яка налічувала 1200 одиниць і містилась у палаці на вулиці Оссолінських (тепер вулиця Стефаника), 3. 1892 року зробив дар з 12 гравюр, 2 печаток цехів новоствореному історичному музею Львова. 1897 року видав каталог власної колекції. Ще за життя Лозинський власну колекцію картин та мистецьких пам'яток разом з будинком заповів громаді міста Львова. Наступного, 1914 року, у будинку урочисто відкрили Міську картинну галерею (нині — Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького).

Номерна табличка з буд. № 10 по вулиці Владислава Лозінського

Помер 21 травня 1913 року у Львові. Похований у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі, поле № 57. Дітей не мав. Спадкоємцями стали небіж Валерій Володислав Даніель Лозинський (син брата Броніслава), дружина та сестри. Колекція творів, пов'язана з Польщею за заповітом перейшла гміні Львова. Твори закордонного мистецтва гміна викупила у спадкоємця 1914 року разом із палацом. 1929 року гміна видала каталог колекції. Сучасна вулиця Герцена у Львові 1913 року була перейменована на його честь. Дружина загинула 1918 року у Львові під час листопадових боїв.

Праці

• Pierwsi Galicjanie: powieść z przeszłości. — Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1867.
• Złotnictwo lwowskie w dawnych wiekach: 1384—1640. — Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1889.
• Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku: architektura i rzeźba, 1898 — найвідоміша праця серед творів В. Лозинського (видана також у 1901 році; рисунки і світлини до книги виконали Ян Тарчалович, Міхал Ковальчук, Юліан Макаревич, Ян Сас-Зубжицький та інші)
• Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku (T. 1, 1903; T. 2, 1904).
• Życie polskie w dawnych wiekach, 1907.
• Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1890 — праця про історію родів львівських патрицій в епоху розквіту Львова (XVI-XVII ст.) (Lwów: Księgarnia H. Altenberga, 1902. — 434 s.)
• «Око пророка» — історична повість про Львів XVII століття.

Джерела

• Ісаєвич Я. Д. Лозінський Владислав [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 260. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Ісаєвич Я. Д. Лозінський Владислав [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Лозінський (Łoziński) Володислав // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1962. — Кн. 2, [т. 4] : Крушельницький — Місто (початок). — С. 1375. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Піх О. Лозинський Владислав // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4: Л—М. — С. 188—189. — ISBN 978-966-8853-23-4.
• Kędzierski I. Ś. p. Władysław Łoziński a zabytki architektury XVI. i XVII. w. // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 249—252. (пол.)
• Knot A. Łoźiński Władysław // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. 18. — S. 460—463. (пол.)
• Rudkowska M. Wyszedł z dworu: przeżycie i doświadczenie historyczne w twórczości Władysława Łozińskiego. — Warszawa : Wydawnictwo DiG, 2002. — S. 151. — ISBN 83-7181-257-4. (пол.)
• Wilusz J. Władysław Łoźiński (1843—1913) // Sprawozdania Komisyi do Badania Historyi Sztuki w Polsce. — 1913. — T. 9, z. 1—4. — S. 475—480. (пол.)

Посилання

• Autor: Władysław Łoziński. wolnelektury.pl (пол.). Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 17 серпня 2021.