Владо Перлмутер
| Владо Перлмутер | |
|---|---|
| фр. Vlado Perlemuter | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 26 травня 1904[1][2][3] |
| Місце народження | Ковно, Російська імперія |
| Дата смерті | 4 вересня 2002[1][2][…] (98 років) |
| Місце смерті | Неї-сюр-Сен[4] |
| Роки активності | з 1919 |
| Громадянство | Франція |
| Професії | піаніст, музичний педагог, професор |
| Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Моріц Мошковський, Альфред Корто[5][6] і Моріс Жозеф Равель[6] |
| Відомі учні | Мішель Левінас, Patrick O'Byrned і Christian Zachariasd |
| Інструменти | фортепіано і рояль |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Нагороди |  |
| vladoperlemuter.com | |
Владо Перлмутер (фр. Vlado Perlemuter; 26 травня 1904, Каунас, Російська імперія — 4 вересня 2002, Женева) — французький піаніст.
Син рабина. 1907 року батьки Перлмутера емігрували до Франції. Він навчався в Паризькій консерваторії у Моріца Мошковського, а потім у Альфреда Корто, одночасно підробляючи тапером у кінотеатрах. 1924 року Перлмутер близько познайомився з Морісом Равелем і протягом кількох років пройшов разом з композитором всю його фортеп'янну спадщину, завдяки чому надалі був одним з найбільш авторитетних інтерпретаторів музики Равеля, час від часу (вперше — 1929 р.) виступаючи з циклами з двох концертів, що включають весь корпус сольних фортеп'янних п'єс Равеля. Іншим важливим композитором для Перлмутера автором був Фридерик Шопен[7], у зв'язку з чим він багато разів входив до журі конкурсу піаністів імені Шопена. Він також входив до журі конкурсу Паломи О'Ші де Сантандер (1977). Серед записів Перлмутера також всі фортеп'янні сонати Моцарта, твори Бетовена, Шумана, Ліста, Дебюссі, Прокоф'єва та інших композиторів.
Перечекавши роки Другої світової війни у Швейцарії, 1950 року Перлмутер повернувся до Парижа. У 1951—1977 рр.. він викладав у Паризькій консерваторії; серед його учнів Жан Франсуа Ессе. Свій прощальний концерт, що повністю складався з творів Равеля, Перлмутер дав 7 травня 1993 р. у Женеві, у віці 89 років.
1953 року була опублікована книга радіорозмов Перлмутера і французької скрипальки Елен Журдан-Моранж «Равель згідно з Равелем» (фр. Ravel d'après Ravel).
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ https://deces.matchid.io/id/qT7UG_q7Ebkq
- ↑ https://web.archive.org/web/20201117184013/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/diemer-school/diemer-school
- ↑ а б https://web.archive.org/web/20201119205037/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/diemer-school/vlado-perlemuter
- ↑ Improvisation so piano, Jean-Pierre Thiollet, Neva Editions, 2017, p. 27. ISBN 978-2-35055-228-6
- Некролог у газеті Гардіан [Архівовано 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- Некролог[недоступне посилання з Май 2019](нім.)
|
- Народились 26 травня
- Народились 1904
- Уродженці Каунаса
- Померли 4 вересня
- Померли 2002
- Померли в Неї-сюр-Сен
- Випускники Паризької консерваторії
- Великі офіцери ордена Почесного легіону
- Французькі академічні музиканти
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Французькі музичні педагоги
- Французькі піаністи
- Померли в Женеві
- Емігранти з Російської імперії до Франції