Перейти до вмісту

Владімиро Монтесінос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Владімиро Монтесінос
ісп. Vladimiro Montesinos Torres[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився20 травня 1945(1945-05-20)[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих (79 років)
Арекіпа, Перу
Країна Перу Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, контрабандист зброї, військовослужбовець
Alma materШкола Америк Редагувати інформацію у Вікіданих, Національний університет Сан-Маркос Редагувати інформацію у Вікіданих, Chorrillos Military Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих і Colegio Militar Francisco Bolognesid Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіспанська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаполітичний радникd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяCambio 90d Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф

Монтесінос Торрес Владамиро Ленін Ілліч (ісп. Montesinos Torres Vladimiro Lenin Ilich; нар. 20 травня 1946) — багаторічний глава перуанської розвідки, чиї викривальні корупції у вищих ешелонах влади відеозапису, показані по телебаченню в 2000 році, зумовили відставку президента Фухіморі. Надалі виїхав із країни, але все одно зазнав кримінального переслідування і опинився у перуанській в'язниці. За даними розслідувань, він причетний до великої кількості злочинів, включаючи отримання хабарів від наркоторговців. Є кузеном ув'язненого терористичного лідера Оскара Раміреса Дуранда, відомого також як Feliciano. Монтесінос — дво-юрідний брат ув'язненого лідера терористів Оскара Раміреса Дюрана, відомого як "Фелісіано", лідера "Сяючого шляху".[5][6]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у місті Арекіпа у родині комуністів.

За правління лівих у Перу зробив кар'єру в армії, отримавши чин капітана.

У 1976 році звинувачувався в шпигунстві на користь США (розсекречені потім у цій країні документи говорять лише про співпрацю з метою недопущення конфлікту Перу з Чилі, який неминуче став би черговим витком Холодної війни), за що отримав рік в'язниці і був звільнений з військової служби. У роки президентства Фухіморі обіймав посаду начальника національної розвідувальної служби, яке ім'я пов'язували з репресіями проти політичних противників лідера. Він контролював ЗМІ Перу та брав участь у підкупі конгресменів, офіцерів та муніципальних службовців, таємно знімаючи ці зустрічі на камеру. 2000 року, на тлі скандалу з постачанням зброї ФАРК, він оприлюднив ці записи, після чого виїхав із країни.

Монтесінос був засуджений до ув'язнення за звинуваченням у розтраті, дачі хабарів, незаконному утриманні влади та іншим. Також він згадувався як спільник гендиректора компанії «Росозброєння» Євгена Ананьєва у справі про хабарі у зв'язку з придбанням Перу російських літаків Міг-29 1998 .

У серпні 2004 року уряд США повернув до Перу 20 млн доларів з активів Монтесіноса, які були розміщені в двох банках США.

У вересні 2006 року засуджений до 20 років в'язниці за участь в угоді з транспортування автоматів з Йорданії до Колумбії. Зброя призначалася повстанцям ФАРК.

У 2007 р. постав перед судом за звинуваченням у віддачі в 1996 році наказу про розстріл терористів, захоплених перуанським спецназом під час оволодіння будівлею японського посольства, де члени руху імені Тупака Амару утримували заручників. У 2012 році він був виправданий за цим звинуваченням.

У серпні 2012 року був виправданий у справі про контрабанду наркотиків.

Станом на кінець 2017 року утримується у в'язниці на військовій базі в Кальяо, яку сам наказав збудувати у 1990-ті.

Після загальних виборів 2021 року в Перу стався витік аудіозаписів, які вважаються "Vladi-аудіо", що свідчать про те, що Монтесінос нібито брав участь у щонайменше 17 стаціонарних телефонних дзвінках, перебуваючи в ув'язненні у в'язниці суворого режиму CEREC, намагаючись не допустити лівого кандидата в президенти Педро Кастільйо до влади і захистити Кейко Фухіморі від ув'язнення.[7][8][9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.tc.gob.pe/jurisprudencia/2002/00979-2001-HC.html
  2. ↑ https://mundo.sputniknews.com/20210830/vladimiro-montesinos-la-sombra-de-fujimori-que-ahora-dormira-en-cama-de-cemento-1115593488.html
  3. ↑ https://elpais.com/internacional/2001/06/24/actualidad/993333606_850215.html
  4. ↑ https://www.infobae.com/america/peru/2022/07/10/vladimiro-montesinos-el-asesor-de-alberto-fujimori-en-la-decada-de-los-90-cegado-por-el-poder-el-dinero-y-las-mafias/
  5. ↑ Caretas, Actualidad Candente, Investigación y Humor. Архів оригіналу за 28 грудня 2015. Процитовано 16 вересня 2013.
  6. ↑ 'Feliciano' pidió perdón al Perú por los crímenes de Sendero Luminoso. 28 березня 2013. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 31 січня 2023.
  7. ↑ Operaciones "irregulares" del 'Doc' desde la Base Naval | IDL Reporteros. IDL Reporteros. 1 липня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ Los fantasmas vuelven en Perú: Montesinos tramó el soborno de tres jueces electorales. Ambito. Процитовано 21 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. ↑ Conspiraciones telefónicas | IDL Reporteros. IDL Reporteros. 26 червня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Владімиро_Монтесінос