Перейти до вмісту

Влодзімеж Ольшевський (юрист)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Влодзімеж Ольшевський
Włodzimierz Olszewski
Захисник суспільних інтересів
Попередник: Богуслав Нізєнський
 
Народження: 23 травня 1941(1941-05-23)
Краків
Смерть: 5 жовтня 2015(2015-10-05) (74 роки)
Краків
Країна:  Республіка Польща
Освіта: Ягеллонський університет
Нагороди:
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)

Влодзімеж Марія Ольшевський (пол. Włodzimierz Maria Olszewski; нар. 23 травня 1941, Краків — пом. 5 жовтня 2015, Краків[1]) — польський юрист, суддя і адвокат, член Колегії Інституту національної пам'яті, другий і останній захисник суспільних інтересів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син Здзіслава та Зофії[1]. Після закінчення юридичного факультету з 1964 року почав працювати в органах юстиції. Він був суддею і головою 2-го кримінального відділу апеляційного суду в Кракові. У 80-х шість років працював адвокатом, пізніше повернувся на посаду судді.

У 1981–1992 рр. був учасником робіт Центру громадянських законодавчих ініціатив «Солідарність»[2].

У 1994–2002 рр. працював у Національній раді судочинства. Був її віцепрезидентом (з 12 березня 1996 р. по 24 березня 1998 р.), а потім головою з 16 квітня 1998 р. по 18 березня 2002 р.[3]

У 1999-2006 рр., за рекомендацією Національного судового реєстру, був членом колегії Інституту національної пам’яті. Деякі депутати AWS (Виборча Акція Солідарність) проголосували проти його кандидатури через його попередні заяви, в яких він виступав проти створення люстраційного суду. У січні 2005 року перший президент Верховного суду Лех Гардоцький призначив Ольшевського на посаду омбудсмена з громадських інтересів, замінивши на цій посаді Богуслава Нізєнського. На цій посаді перебував до її ліквідації у березні 2007 року.

2002 року був нагороджений Командорським Хрестом Ордену Відродження Польщі[4].

Був похований на Раковицькому цвинтарі[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Włodzimierz Olszewski. rejestry-notarialne.pl. Процитовано 14 травня 2021.
  2. Kazimierz Barczyk, Stanisław Grodziski, Stefan Grzybowski: Obywatelskie Inicjatywy Ustawodawcze Solidarności 1980–1990. Warszawa: Kancelaria Sejmu, 2001. ISBN 83-7059-503-0. [dostęp 2021-05-14]. 
  3. Informacje na stronie KRS. Процитовано 6 грудня 2019.
  4. M.P. z 2002 r. nr 35, poz. 540
  5. Lokalizator Grobów. zck-krakow.pl. Процитовано 14 травня 2021.

Бібліографія

[ред. | ред. код]