Очікує на перевірку

Вовк Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вовк Олександр Іванович
Народження22 листопада 1922(1922-11-22)
Київ, Українська СРР
Смерть21 квітня 2004(2004-04-21) (81 рік)
 Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Країна СРСР
 Україна
Жанржанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняКиївський державний художній інститут (1950)
Діяльністьхудожник
ВчительШовкуненко Олексій Олексійович, Яблонська Тетяна Нилівна, Сиротенко Олександр Іванович, Фомін Олександр Іванович і Іванов Михайло Інокентійович
Відомі учніШкуринський Віктор Миколайович
ЧленСпілка радянських художників України
У шлюбі зСиротенко Надія Олександрівна
ДітиВовк Сергій Олександрович
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки орден Богдана Хмельницького III ступеня
почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР заслужений художник УРСР

Олександр Іванович Вовк (нар. 22 листопада 1922, Київ — пом. 21 квітня 2004, Київ) — український живописець і графік; член Національної спілки художників України з 1950 року. Заслужений художник України (1985)..Чоловік художниці Надії Сиротенко, батько художника Сергія Вовка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 22 листопада 1922 року у місті Києві в родині столяра-червонодеревника. Малював з дитинства. У 1936 році його акварель «Дніпро» була представлена на всесвітній виставці дитячого малюнка в Нью-Йорку. 1937 року склав іспити і вступив до Київської середньої художньої школи, проте, через те, що його батьків було репресовано, не провчившись жодного дня, потрапив до спецбудинку для дітей ворогів народу у місті Сталіно. 1939 року одержав ІІ премію на Республіканському конкурсі дитячого малюнка, присвяченому Тарасові Шевченку[1].

З початком німецько-радянської війни пройшов курс піхотного училища. На посаді командира піхотного взводу брав участь у Орловсько-Курській битві, був тяжко поранений, лікувався у шпиталі[1].

Протягом 1944—1950 років навчався у Київському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Олексій Шовкуненко, Тетяна Яблонська, Олександр Сиротенко, Олександр Фомін, Михайло Іванов. Дипломна робота — «Люди колгоспних ланів», була особливо відзначена на Всесоюзній художній виставці й у складі пересувної виставки експонувалася у багатьох країнах світу[1].

Жив у Києві, в будинку на бульварі Марії Приймаченко, № 2, квартира 56, потім в будинку на вулиці Пушкінській, № 9, квартира 28[2]. Помер в Києві 21 квітня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкового живопису (тематична картина, портрет, пейзаж) та книжкової графіки. Твори виконані в реалістстчній манері, окремі позначено рисами ліризму. Серед робіт:

  • «Автопортрет» (1945);
  • «Люди колгоспних ланів» (1951);
  • «Молодіжна бригада» (1952, у співавторстві з Василем Кондратюком);
  • «Молодь Каховки» (1957);
  • «Тарасова наука» (1961, у співавторстві з Василем Кондратюком; Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Баба Марта з Григорівки» (1962);
  • «Тарас Шевченко у рідному краї» (1964);
  • «Ми повернулися!» (1965);
  • «Володимир Ленін у Кремлі» (1967);
  • «На Полтавщині. Леся Українка» (1971);
  • «Нагорода за відвагу» (1974);
  • «1941 рік» (1975);
  • «Невгасимий вогонь пам'яті» (1977);
  • «Парковий міст» (1980);
  • «Спогади (Гвардії підполковник І. Г. Юрченко)» (1983);
  • «Перемогу завойовано!» (1985);
  • «Скеля Шаляпіна» (1985);
  • «Художниця Надія Сиротенко» (1988);
  • «Літо» (1995);
  • «Музика» (2002).

Брав участь у республіканських виставках з 1949 року.

Окремі роботи зберігаються у Одеському, Донецькому, Полтавському художніх музеях, Музеї історії Корсунь-Шевченківської битви в Корсуні-Шевченківському, Національному художньому музеї України, Національному музеї "Київська картинна галерея", Музеї історії Києва.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Нагороджений:

Заслужений художник УРСР з 1985 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Олександр Вовк / Бібліотека українського мистецтва. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  2. а б Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 137.
  3. Пам'ять народу. [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)

Література

[ред. | ред. код]