Вовпа
|
Вовпа | ||||
| Транслітерація назви | Voŭpa | |||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| )_region:BY_ 53°22′07″ пн. ш. 24°21′43″ сх. д. / 53.368611111111° пн. ш. 24.361944444444° сх. д. | ||||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Населення | 721 осіб | |||
| Часовий пояс | час у Білорусі | |||
| Поштовий індекс | 231908 | |||
| Транспорт, відстані | ||||
| До Мінська | ||||
| - фізична | 219 км | |||
  Вовпа | ||||
 | ||||
 Вовпа у Вікісховищі | ||||
Вовпа (біл. Воўпа) — агромістечко в Вовковиському районі Гродненської области в Білорусі. Адміністративний центр Вовпинської сільської ради.
Розташоване за 25 км на північ від Вовковиська, за 10 км від залізничної станції Рось; на автомобільній дорозі Вовковиськ — Гродно. Населення становить 1544 осіб (1990).
Вовпа вперше згадується в XV столітті як державний двір і село, володіння великого князя Казимира, який 1449 р. віддав його канцлерові Олехні Судімонтовичу. 1478 року тут була заснована церква Івана Хрестителя. Пізніше Вовпа перейшла до Гальшанських: Павло Гальшанський зробив її осередком своїх володінь.
У XVI ст. з ініціативи княгині Бони було створено Вовпівське староство у складі Вовковиського району Новогрудського воєводства. 1624 року його придбав канцлер Лев Сапега для свого сина, підканцлера Казимира Лева. Останній 1643 р. прийняв у Вовпі короля та великого князя Владислава Вазу. 1662 р. литовські конфедерати виголосили в місті смертний вирок гетьманові Вінценту Госевському.[1]
У XVIII ст. Кароліна Тереза з Радзівілів, вдова Казимира Лева Сапеги, передала староство Вовпи Йосифові Олександрові Яблоновському. 1772 року староство мало в собі містечко Вовпа з ключами Дубна, Старий Дворац і Колодяжну. На сеймі 1773-1775 років був висвячений Юзеф Вінцент Плятер. Станом на 1775 рік у місті було 21 двір. 1773 року на старому місці побудовано нову дерев'яну церкву Івана Хрестителя з різними вівтарями. Король і великий князь Станіслава Август Понятовський 21 січня 1792 р. надав місту Магдебурзьке право і герб :"бобер природного кольору у блакитному полі".
У результаті третього поділу Речі Посполитої (1793) Вовпа ввійшла до складу Російської імперії та перебувала у Гродненському повіті. Після придушення повстання 1831 року російська влада конфіскувала місто у державну скарбницю. Станом на 1893 рік у місті налічувалося 110 дворів, костел, 2 православні каплиці, Вовпівська синагога, 2 молитовні будинки, школа, пивоварня, 2 шкіряні фабрики, барвникарня, 25 крамниць. Щорічно проводилося 5 невеликих ярмарків.
Згідно з Ризьким мирним договором (1921), Вовпа увійшла до складу міжвоєнної Польської Республіки та була центром Гродненського повіту Білостоцького воєводства.
1939 року Вовпа увійшла до складу БРСР, з 12 жовтня 1940 року є центром сільської ради. Статус населеного пункту було знижено до села. Станом на 1970 рік у Вовпі налічувалося 274 двори, а на 1990 — 670 дворів.
- Старі світлини містечка
-
У середмісті -
Синагога -
Синагога -
Синагога -
Синагога -
Синагога, інтер'єр -
Синагога, інтер'єр -
Синагога, інтер'єр
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(2).jpg)
_(3).jpg)
_(10).jpg)
_(7).jpg)
.jpg)
У Вовпі є середня школа, лікарня, амбулаторія, будинок культури, бібліотека та пошта.
- 19 століття : 1830 - 608 чоловіків, у тому числі 1 шляхта, 3 духовенства, 518 міщан-євреїв, 86 міщан-християн та селян ; 1886 - 1634 осіб[2] ; 1893 - 2027 осіб
- XX століття : 1921 - 1731 осіб[3] ; 1970 - 460 осіб; 1990 - 1544 осіб
- Костел Святого Івана Хрестителя (1773 рік)
- Церква святих Петра і Павла (1859 рік)
- Каплиця (1873)
- Вовпівська синагога (XVII-XVIII ст.) - одна з найкрасивіших у Речі Посполитій [4] та Східній Європі [5][6] .
-
Церква св. Петра і Павла -
Каплиця -
Єврейське кладовище
.jpg)
.jpg)
- Анна Павліна Яблоновська з Сапег (1728 - 1800) — княгиня, меценатка, колекціонерка, авторка економічних трактатів.
- ↑ Вітальд Карпыза. Воўпа [Архівовано 16 березня 2009 у Wayback Machine.] на Masty.org [Архівовано 23 липня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Wołpa // Вовпа // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku». (пол.) S. 913 [Архівовано 23 липня 2021 у Wayback Machine.].
- ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. Tom V: Województwo Białostockie. — Warszawa: Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej, 1924.
- ↑ ЭнцВКЛ, 2010.
- ↑ Carol Herselle Krinsky. Synagogues of Europe: Architecture, History, Meaning. — Dover Publications Inc., 1996. P. 225.
- ↑ Thomas C. Hubka. Resplendent Synagogue: Architecture and Worship in an Eighteenth Century Polish Community. — Brandeis University Press, 2003. P. 63.
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4.
- Семянчук Г. Ой / / Велике князівство Литовське: Енциклопедія . Через 3 т. / Ред.: Т. В. Бєлова (Гал. Ред.) Тощо; жиру. З. Е. Герасимович. - Мн. : Білоруська енциклопедія, 2010. - Т. 3: Додаток. А - Я - С. 141. - 696 s. - ISBN 978-985-11-0487-7 (т. 3), ISBN 985-11-0315-2 .
- Цітоў А. Геральдика білоруських місць (XVI - початок XX століття).
- Соркіна I.
- Волпа // Вовпа // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku». (пол.) Том XIII: Warmbrun - Worowo. - Варшава, 1893 рік. С. 913 [Архівовано 23 липня 2021 у Wayback Machine.] .
- м. Воўпа [Архівовано 23 липня 2021 у Wayback Machine.] на Radzima.org
- Здымкі на Globus.tut.by [Архівовано 27 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- Воўпа на сайце Мастоў [Архівовано 16 березня 2009 у Wayback Machine.]
- м. Воўпа [Архівовано 23 липня 2021 у Wayback Machine.] на Radzima.org
- Здымкі на Globus.tut.by [Архівовано 27 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- Воўпа на сайце Мастоў [Архівовано 16 березня 2009 у Wayback Machine.]