Водонапірна вежа (Хмельницький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Водонапірна вежа
Вежа в Дубовому
Вежа в Дубовому
Вежа в Дубовому
49° пн. ш. 27° сх. д. / 49.40691301979772° пн. ш. 26.987583355352324° сх. д. / 49.40691301979772; 26.987583355352324
КраїнаУкраїна Україна
МістоХмельницький
Типводонапірна вежа
Тип будівліВодонапірна вежа
СтильЦегляний
Автор проєктуВіктор Нільсен
Побудовано1910
Статус Пам'ятка архітектури місцевого значення
Станзадовільний

Водонапірна вежа. Карта розташування: Україна
Водонапірна вежа
Водонапірна вежа
Водонапірна вежа (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі


Водонапі́рна башта у Дубовому — історична водонапірна вежа у Хмельницькому в мікрорайоні Ду́бове, пам'ятка архітектури[1]. Наразі не використовується за призначенням. З 2020 року йдуть дискусії про реставрацію з облаштуванням оглядового майданчика[2][3].

Історія

[ред. | ред. код]

Ця вежа була першою водогінною спорудою міста Хмельницький, яке на той час називалось Проскурів. Наприкінці XIX століття місто почало швидко розвиватися і зростати за чисельністю, і пов'язане з цим питання водопостачання стало займати чільне місце в житті городян. У XIX столітті це питання вирішувалося за допомогою численних водоносів, які черпали воду з Південного Бугу та розвозили її по проскурівських дворах. Але без дотримання санітарно-епідемологічних норм, вживання води з річки загрожувало городянам інфекційними хворобами та розповсюдженням емідемій. В місті існувало вісім міських та декілька приватних колодязів, яких не вистачало, тому на початку ХХ століття міська влада вирішила будувати в місті водогін. Однак на будівлю бракувало коштів.

1910 р. військові 35-го Бєлгородського уланського полку для забезпечення водою військових казарм спорудили водогінну башту, що складалася з двох свердловин та насосної станції. Архітектор Віктор Нільсен (він же автор водонапірної вежі у Маріуполі). Конструкція складалася з двох свердловин, насосної станції та водонапірної вежі. Вона забезпечувала потреби військових, а саме — будинки для офіцерів та їх родин, солдатські казарми, шпиталь та конюшні. Міський водогін був побудований пізніше, в 1928 році. Водогінна мережа охоплювала центральну частину міста, частково вулицю Ремісничу й була прокладена до військового містечка, що знаходилося за переїздом по вулиці Речка.

З 1960-х років не експлуатується.

2002 року передана на баланс «Хмельницькводоканалу» від міністерства оборони[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б У Хмельницькому з'явиться новий туристичний об'єкт — Суспільне. Новини, 15 липня 2020 року
  2. Оглядовий майданчик на водонапірній вежі: у Хмельницькому хочуть реставрувати історичну пам'ятку ye.ua, 13 січня 2022 року
  3. Водонапірна башта у мікрорайоні Дубове може стати артоб'єктом. khmelnytskyi-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 25 серпня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]