Водопад (ракетний комплекс)
| Водопад | |
| Названо на честь | водоспад і вітер |
|---|---|
| Кодове позначення НАТО | Stallion |
| Країна походження |
 СРСР |
| Оператор | ВМФ СРСР |
| Розробник | Люльєв Лев Веніамінович |
| Дата/час прийняття в експлуатацію | 1981 |
РПК-6М «Водопад» (за класифікацією МО США та НАТО — SS-N-16 Stallion) — радянський протичовновий ракетно-торпедний комплекс. Комплекс здатний вражати підводні човни супротивника на відстані до 50 км[1].
Розробка розпочалася згідно з постановою Ради Міністрів у грудні 1969 року. Головний розробник — ОКБ «Новатор» (ОКБ-8). Прийнятий на озброєння ВМФ у 1981 році.[2]
Ракета комплексу запускається з торпедного апарату калібру 533 мм підводного човна або надводного корабля як штатна торпеда. У воді, на деякій відстані від носія, ракета включає реактивний твердопаливний двигун, виходить з води і здійснює політ до заданого району. Там ракета скидає бойову частину, яка приводняється на парашуті. Як бойова частина використовується ядерний заряд або 400-мм малогабаритна електрична торпеда УМГТ-1 (дальність ходу — 8 км, глибина — до 500 м, швидкість руху — 41 вузол).
При запуску з надводних кораблів із торпедного апарату ракета також спочатку пірнає у воду з вимкненими двигунами. Через деякий час двигуни включаються, ракета виходить із води та виконує політ до цілі.[3] Етап «пірнання у воду» обумовлений уніфікацією ракетоторпеди для запуску як з надводних кораблів, так і з підводних човнів.
- Ветер (протичовнова ракета) — аналогічний комплекс збільшеної дальності для торпедних апаратів калібру 650 мм.
- Раструб-Б
- Хонсан'о
- ↑ 4. ПРОТИВОЛОДОЧНЫЕ РАКЕТНЫЕ КОМПЛЕКСЫ (ПЛРК) — Военный паритет. Архів оригіналу за 11 грудня 2009. Процитовано 28 вересня 2009.
- ↑ Ракетный противолодочный комплекс РПК-6 «Водопад». Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018.
- ↑ Видеоролик запуска с борта «Пётр Великий» на YouTube
- Випробування ракети Архівна копія на сайті Wayback Machine.
- Проект 633РВ Архівна копія на сайті Wayback Machine.