Войтенко Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Михайлович Войтенко
Народився 22 жовтня 1915(1915-10-22)
село Федірки,
Кіровоградська область
Помер 4 серпня 1995(1995-08-04) (79 років)
Київ
Поховання Лісове кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність Космонавтика
Відомий завдяки Заст.начальника космодрому "Байконур", Перший голова Федерації космонавтики України
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання Генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Будапешта» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За освоєння цілинних земель» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»

Олександр Михайлович Войтенко (22 жовтня 1915 — 4 серпня 1995) — український громадський діяч, генерал-майор, заступник начальника космодрому «Байконур», Перший голова Федерації космонавтики України, голова Української Ради ветеранів Байконуру.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 жовтня 1915 року в селі Федірки Ново-Георгіївського району Кіровоградської області. У 1932 році закінчив два курси педагогічного технікуму в місті Олександрія Кіровоградської області. В РСЧА з 26 листопада 1933 року. Службу почав червоноармійцем 2-го артилерійського полку 2-ї стрілецької дивізії в місті Овруч, Київського військового округу. З травня 1934 по листопад 1937 навчався в Сумському артилерійському училищі[1].

Офіцерську службу розпочав командиром взводу, полкової школи 57-го артилерійського полку 57-ї стрілецької дивізії, а з квітня 1938 року — полковий школи кінно-артилерійського полку в Забайкальському військовому окрузі. З жовтня 1938 року — служив там же, на посаді командира батареї. 9 лютого 1940 призначений Начальником полкової школи.

У 1940 році вступив до лав ВКП(б). З травня 1940 по травень 1942 — Слухач прискореного курсу Вищої спеціальної школи Генерального штабу Робітничо-селянської Червоної Армії. У той же час, 16 липня 1940 року був зарахований слухачем Військової академії імені М. В. Фрунзе. Після закінчення прискореного курсу ВСШ ГШ, служив молодшим помічником, помічником Начальника відділу 2-го управління Головного розвідувального управління Генерального штабу Робітничо-селянської Червоної Армії.

Олександр Михайлович — учасник Великої Вітчизняної війни. Служив Начальником штабу 12-ї окремої винищувальної протитанкової артилерійської бригади, резерву Верховного Головнокомандування на 2-м (з 20 червня по 30 грудня 1944 року) і 3-м Українських фронтах (з 30 грудня 1944 по 9 травня 1945 року).

З 25 травня 1945 року — Начальник штабу 10-ї окремої артилерійської бригади. 29 грудня 1946, у званні підполковника призначений Помічником Начальника оперативного відділу, Управління командувача артилерією, Південної групи військ. З 17 квітня 1947 року — Начальник штабу, 874-го мотострілецького полку, 25-й Гвардійської мотострілецької дивізії у Південній групі військ. 15 квітня 1948 призначений Начальником штабу, 25-й Артилерійської окремої Механізованої Армії (в Румунії). У 1949 році закінчив Вечірній університет Марксизму-ленінізму при Будинку офіцерів окремої Механізованої Армії. З 2 лютого 1951 року — Начальник відділу бойової підготовки, Управління командувача артилерією, 8-й Механізованої Армії. З 7 серпня 1953 року — Старший офіцер з оперативної підготовки, оперативно-розвідувального відділу, штабу артилерії в Прикарпатському військовому окрузі.

Службу на Байконурі підполковник Олександр Войтенко почав в 1955 році, після закінчення Центральних Артилерійських курсів Офіцерського складу. 24 жовтня 1955 був призначений Начальником 1-го відділу штабу полігону Тюра-Там (нині — Байконур). З 8 жовтня 1957 року — Заступник Начальника штабу полігону. 14 липня 1961 очолив штаб полігону, а з 22 березня 1965 був першим заступником Начальника полігону Байконур.

Після звільнення в запас 28 березня 1972 року, оселився в Києві. Брав найактивнішу участь у популяризації космонавтики та становленні України, як космічної держави. В Україні була створена Рада ветеранів Байконуру, організатором, а згодом і Головою якого став Олександр Войтенко. Крім того, він став також одним із засновників та першим головою Федерації космонавтики України. У лютому 1990 року Олександр Михайлович склав свої повноваження в Українській Раді ветеранів космодрому Байконур. Помер 4 серпня 1995 року, похований на Лісовому кладовищі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Автор книги

[ред. | ред. код]
  • «Космонавтика: досягнення, проблеми, перспективи» (Київ, видавництво «Знання» УРСР 1985).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Генерали випускники Сумського артилерійського училища. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 21 січня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]