Волдемарс Вейсс

Волдемарс Вейсс
латис. Voldemārs Veiss
Народження	7 листопада 1899(1899-11-07) Рига
Смерть	17 квітня 1944(1944-04-17) (44 роки) Рига
Поховання	Братський цвинтар (Рига)d
Країна	Латвія Третій Рейх
Роки служби	1918—1940, 1941—1944
Звання	Штандартенфюрер
Командування	42-й гренадерський полк
Війни / битви	Друга світова війна, Латвійська війна за незалежність і Operation Winter Magicd
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Орден Трьох зірок Орден Вієстура Хрест Заслуг айзсаргів Медаль Незалежності Литви Нагрудний знак «За поранення» в чорному Штурмовий піхотний знак в сріблі

Волдемарс Вейсс (латис. Voldemārs Veiss; *7 листопада 1899, Рига — †17 квітня 1944, Рига) — підполковник латвійської армії, ветеран Латвійської війни за незалежність (1918—1920), військовий аташе Латвії в Фінляндії та Естонії, під час Другої світової війни учасник колабораціоністського руху, штандартенфюрер Латвійського добровольчого легіону СС. Перший латвійський кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Похорон Вейса

Могильний камінь Волдемара Вейса на Братському цвинтарі в Ризі

1918—1920 — Учасник Латвійської війни за незалежність в складі Окремої студентської роти.

Після війни служив в 7-му Сигулдському піхотному полку. Був ад'ютантом головнокомандувача латвійської армії. У 1939—1940 — військовий представник Латвії в Фінляндії та Естонії.

З самого початку німецької окупації Латвії активно співпрацював з нацистським урядом. 7 липня 1941 командир айнзатцгрупи А Вальтер Шталекер призначив Вейса начальником ризької «служби самооборони», а 20 липня — начальником допоміжної Поліції порядку Риги. У призначеному нацистами Латвійському самоврядуванні займав пост головного директора внутрішньої безпеки, був одним з головних організаторів вербування латвійських поліцейських батальйонів. Пізніше Вейс командував 281-м Абренським латвійським поліцейським батальйоном, але невдовзі був призначений командиром 42-го полку 19-ї гранадерської дивізії СС.

У Латвійському самоврядуванні обіймав пост головного директора внутрішньої безпеки, був одним із головних організаторів добровольчого руху латвійських поліцейських батальйонів. Пізніше Волдемарас Вейс командував 281-м Абренським латвійським поліцейським батальйоном, але невдовзі призначений командиром 42-го полку 2-ї Латвійської дивізії СС.

Поранений випадковим снарядом у боях із радянськими військами у квітні 1944 і після евакуації в Ригу, помер у шпиталі 17 квітня 1944 р.

Похований на Братському цвинтарі в Ризі.

Нагороди

• Медаль Незалежності Литви

Нагороди Латвії

• Орден Трьох зірок, лицарський хрест
• Орден Вієстура, офіцерський хрест
• Хрест Заслуг айзсаргів

Нагороди Третього Рейху

• Залізний хрест
  • 2-го класу (20 липня 1943)
  • 1-го класу (вересень 1943) — за заслуги під час блокади Ленінграда.
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Відзначений у Вермахтберіхт
• Лицарський хрест Залізного хреста (9 лютого 1944)

Вшанування

• На честь Вейсса назвали 42-й гренадерський полк військ СС.

Посилання

• Некролог [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (латис.)
• Silgailis Arthur. Latvian Legion. — San Jose: R.J. Bender Pub, 1986. — ISBN 0-912138-35-1.
• Lumans, Valdis O. Latvia in World War II — Fordham University Press, 2006. — ISBN 0-8232-2627-1, ISBN 978-0-8232-2627-6.
• Gerhard Frey: Prominente ohne Maske international, Seite 479, FZ-Verlag 1989, ISBN 3924309108
• MOONEY, PETER, Waffen-SS Knights and their Battles, Schiffer Military History, 2016 [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Волдемарс Вейсс [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.]