Перейти до вмісту

Воловодов Борис Наумович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Воловодов Борис Наумович
Народження19 липня 1914(1914-07-19) Редагувати інформацію у Вікіданих
Грозний, Терська область, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть3 листопада 1943(1943-11-03) (29 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Керч, Кримська АРСР, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Званнялейтенант Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвинімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна
CMNS: Воловодов Борис Наумович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Борис Наумович Воловодов (нар. 19 липня 1914, Грозний, Терська область — пом. 3 листопада 1943, Керч, Кримська АРСР) — радянський льотчик-штурмовик морської авіації, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943). Лейтенант.

Біографія

[ред. | ред. код]

Борис Воловодов народився 19 липня 1914 року у Грозному у робітничій сім'ї. У 1938 році закінчив Херсонську льотно-інструкторську школу, після чого працював льотчиком-інструктором в аероклубах Ставрополя[1] та Куйбишева.

В 1942 році призваний на службу в авіацію Військово-морських сил, спочатку був пілотом-інструктором в школі пілотів ВПС ВМФ. З травня 1943 — на фронтах Радянсько-німецької війни. У вересні 1943 року Воловодов закінчив курси командирів ланок і був направлений до 47-го штурмового авіаційного полку 11-ї штурмової авіаційної дивізії ВПС Чорноморського флоту, командував там спочатку ланкою, а потім — ескадрильєю. Брав участь у боях за визволення Таманського півострова, висадження десанту на Керченський півострів[2].

За час своєї участі у бойових діях здійснив 15 бойових вильотів на штурмування військ противника. Ескадрилья під його командуванням потопила 2 сторожові кораблі і 4 швидкохідні десантні баржі. 3 листопада 1943 року Воловодов у складі групи з 12 штурмовиків «Іл-2» вилетів на штурмування скупчень техніки та живої сили противника в районі селища Ельтиген (нині — у межах міста Керчі). Незважаючи на ворожий зенітний вогонь, льотчики штурмували. Коли штурм вже майже був завершений, із заходу з'явилася група бомбардувальників Ju-88. Екіпаж Воловодова протаранив один із бомбардувальників. Разом із ним загинув штурман 1-ї ескадрильї молодший лейтенант Василь Леонтійович Биков[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року лейтенант Борис Воловодов посмертно був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Також був нагороджений орденом Леніна та рядом медалей[2].

Похований у братській могилі у селищі Ельтигені.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Карташев А. В. Достойно защищали Родину. Лётный состав и выпускники Ворошиловского (Ставропольского) аэроклуба на фронтах Великой Отечественной войны. // Военно-исторический журнал. — 2017. — № 10. — С.25.
  2. ↑ а б в Воловодов Борис Наумович (рос.). // Сайт «Герои страны».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Воловодов_Борис_Наумович&oldid=40516030