Володимирський узвіз
| Володимирський узвіз Київ | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Поділ, Хрещатий яр |
| Район | Печерський, Шевченківський |
| Колишні назви | |
| Хрещатицький приїзд, Мостова вул., Олександрівська вул. (част.), Олександрівський узвіз, вул. Революції (част.), вул. Кірова (част.) | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | близько 830 м |
| Координати початку | 50°27′10.4″ пн. ш. 30°31′40.4″ сх. д. / 50.45289° пн. ш. 30.52789° сх. д. |
| Координати кінця | 50°27′0″ пн. ш. 30°31′27.8″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.52439° сх. д. |
| поштові індекси | 01601 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |  «Поштова площа», «Майдан Незалежності» |
| Автобуси | А 62, 114 |
| Трамваї | перша в Україні та Російській імперії, одна з перших у Європі ліній електричного трамваю, працювала з травня (у пасажирській експлуатації — з 1 (13) червня 1892 по 11 квітня 1977 року |
| Фунікулер |  Нижня станція |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 10278 |
| У проєкті OpenStreetMap | r369959 |
| Мапа | |
 | |
 Володимирський узвіз у Вікісховищі | |
Володи́мирський узвіз[1] — вулиця у Печерському і Шевченківському районах міста Києва. Пролягає від Європейської площі до Поштової площі.
Прилучаються вулиці Петра Сагайдачного, Хрещатик і Михайла Грушевського.
Виник на початку XVIII століття (почали прокладати у 1711 році шляхом прорізання Михайлівської гори), на місці так званого Старого Печерського шляху, який сполучав Поділ з Печерськом. Первісне — Хрещатицький приїзд[2]. Мав також назву Мостова вулиця — узвіз був першою вулицею міста з брукованим покриттям. З середини 1810-х років становив частину Олександрівської вулиці[3], що пролягала від теперішньої Арсенальної площі до Контрактової площі. Паралельно використовувалась назва Олександрівський узвіз.
Для спорудження узвозу вимагалося не лише провести вулицю, але й укріпити схили Михайлівської гори. Роботи тривали понад десять років і коштували урядові декілька мільйонів рублів. Схили й тераси Михайлівської гори спланували, насипавши майже 1,5 тис. куб. сажнів ґрунту. Роботи завершили в 1844 році[4].
У березні 1919 року вулиця отримала назву вулиця Революції[5][6], з грудня 1934 року — вулиця Кірова[7]. Сучасна назва — з 1944 року[8], від розташованого над Володимирським узвозом пам'ятника київському князю Володимиру. Вулиця простягалася від площі Сталіна до Контрактової площі. Сучасна довжина — з 1955 року[9], коли від вулиці було відділено вулицю Жданова.
- Будинок № 2 (1882) — колишнє Купецьке зібрання, нині тут міститься Національна філармонія. У 1860—80-х роках на місці цього будинку містився популярний у тогочасному Києві «заклад штучних мінеральних вод», в одному з павільйонів якого виступали українські театральні колективи П. К. Саксаганського та М. К. Садовського.
- Споруди першої черги київського централізованого водогону:
- Будинок № 1 — так званий «Палестинський фільтр» (1887), найстаріша діюча споруда Київського водогону;
- Будинки №№ 4-6 — колишній житловий будинок працівників водогону (двоповерховий, дерев'яний) з будівлею мурованого складу (1871-72). У квітні 2023 року забудовник почав розбирати дах пам'яток, громадські активісти оприлюднили інформацію про наміри спорудити на цьому місці ТРЦ і станцію канатної дороги[10].
Від Володимирського узвозу до Набережного шосе Хрещатим яром ведуть сходи (1930-ті роки), які закінчуються біля пам'ятника Магдебурзькому праву.
У нижній частині узвозу стоїть пам'ятник першому київському трамваю (встановлено 1992 року) — 1 (13) червня 1892 року по узвозу було започатковано пасажирський рух першою в Києві та в Російській імперії лінією електричного трамваю (трамвайну лінію закрито та демонтовано в 1978 році).
-
Національна філармонія України -
Пам'ятник першому київському трамваю (перенесено на Набережне шосе)
- ↑ За текстом постанови 1944 року про найменування — Володимирський спуск.
- ↑ Рибаков, 1997, с. 43..
- ↑ Рибаков, 1997, с. 42, 43, 127, 128..
- ↑ Друг, Ольга Миколаївна.Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. – Львів: Світ, 2013. – 496, [XVI] с. : іл.
- ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Про заходи до увічнення пам'яті тов. Кірова С. М. на Україні // Пролетарська правда. — 1934. — № 298 (3900). — 28 грудня. — С. 1. [Архівовано з першоджерела 17 листопада 2013.]
- ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
- ↑ У центрі Києва забудовник руйнує історичну споруду ХІХ століття, щоб звести новий ТРЦ
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 40.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 45. — ISBN 5-88500-070-0.
- Володимирський узвіз // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 43. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 95. (рос.)
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — С. 103. (рос.)
- Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — К.: Кий, 1997. — 374 с., іл. — ISBN 966-7161-15-3.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
