Перейти до вмісту

Вознесенський узвіз

Координати: 50°27′20.8177″ пн. ш. 30°30′17.32″ сх. д. / 50.455782694° пн. ш. 30.5048111° сх. д. / 50.455782694; 30.5048111
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вознесенський узвіз
Київ
МісцевістьКудрявець
РайонШевченківський
Назва на честьВознесенської церкви (зруйнована)
Колишні назви
Вознесенський узвіз, Іларіонівський узвіз, вулиця ім. Смирнова, узвіз Смирнова-Ласточкіна, вулиця Смирнова-Ласточкіна
Загальні відомості
Протяжність865 м
Координати початку50°27′20.8177″ пн. ш. 30°30′17.32″ сх. д. / 50.455782694° пн. ш. 30.5048111° сх. д. / 50.455782694; 30.5048111
Координати кінця50°27′45.468″ пн. ш. 30°30′23.7906″ сх. д. / 50.46263000° пн. ш. 30.506608500° сх. д. / 50.46263000; 30.506608500
поштові індекси04053
Транспорт
Найближчі станції метро «Золоті ворота»
 «Лук'янівська»
 «Контрактова площа»
АвтобусиА 119 (по Глибочицькій вулиці)
ТрамваїТ 14, 18 (по Глибочицькій вулиці)
ТролейбусиТр 6, 16, 18 (по вулиці Січових Стрільців)
Маршрутні таксіМт 181, 439 (по вулиці Січових Стрільців)

Мт 417, 432 (по Глибочицькій вулиці)

Приміський 302, 820 (по Глибочицькій вулиці)
Зупинки громадського транспорту«Вознесенський узвіз» (А 119; Т 14, 18; Мт 302, 417, 432, 820); «Львівська площа» (Тр 6, 16, 18; Мт 181, 439)
Руходносторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храмицерква св. Василія (УГКЦ)
Навчальні закладиНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Медичні закладиЛікарня для вчених НАН України
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11561
У проєкті OpenStreetMapr2177521
Мапа
Мапа
CMNS: Вознесенський узвіз у Вікісховищі

Вознесе́нський узві́з — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Кудрявець. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до Глибочицької вулиці, сполучаючи Кудрявець з Подолом.

Прилучаються провулки Несторівський та Киянівський, вулиці Вознесенський Яр і Кудрявська.

Історія

[ред. | ред. код]

Вулиця виникла на давньому шляху від Подолу до Старого Києва. З XVIII століття відома під назвою Вознесенський узвіз — від Вознесенської церкви, розташованої на ньому у 1718–1879 роках; від неї ж набули назви і прилеглі до Вознесенського узвозу — Вознесенський провулок (тепер Киянівський провулок) і вулиця Вознесенський Яр.

У 1863 році офіційно перейменована на Іларіонівський узвіз, за ім'ям померлого київського генерал-губернатора Іларіона Іларіоновича Васильчикова (за його розпорядженням вулицю було впорядковано і вимощено бруківкою). Проте частина «парного» боку вулиці між Львівською вулицею (тепер вулиця Січових Стрільців) і будівлею Київської духовної академії (тепер тут розміщується Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) і надалі зберігала назву Вознесенський узвіз.

Наприкінці 1920-х років узвіз було названо на честь професійного революціонера Івана Смирнова-Ласточкіна — з 1928 року (спочатку названа як вулиця ім. Смірнова[1]), а 1931 році перейменована на узвіз Смирнова. Під час нацистської окупації міста в 1941–1943 роках вулиця знову мала назву Вознесенський узвіз. З 1944 року — узвіз Смірнова-Ласточкіна[2], але назва «узвіз» у практиці не узвичаїлася. Назва вулиця Смирнова-Ласточкіна офіційно вживалася з 1950-х років[3][4][5].

У 2008 Комісія з перейменування вулиць, встановлення пам'ятних знаків і меморіальних дощок Київської державної адміністрації рекомендувала Київраді перейменувати вулицю Смирнова-Ласточкіна на Вознесенський узвіз[6], однак офіційне перейменування не відбулося[7].

Історичну назву узвозу було відновлено 2015 року[8].

Забудова

[ред. | ред. код]

Територія вулиці входить до заповідної зони. За часів Київської Русі тут знаходилося торгово-ремісниче передмістя — Копирів кінець. Пам'яткою про ті часи є фундамент церкви XII століття, який розкопано на території Академії мистецтв України.

За міським розкладом належала до 4-го розряду, 1914 року частково переведена до 2-го розряду. Чітко поділяється на дві частини: порівняно рівну вулицю від нинішньої вулиці Січових Стрільців до Академії мистецтв України та стрімкий узвіз із тісними садибами й невисокою забудовою.

На вулиці залишилося кілька будівель XIX століття. Будинок № 13 зведений у 1893 році у стилі історизм, будинок № 18 — у 1895 році. Будинок № 26 зведено наприкінці XIX — початку XX століття у цегляному стилі з елементами ренесансу.

Пам'яткою історії та архітектури є будівля колишньої Духовної семінарії, де зараз розташовується Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. Її збудували в цегляному стилі в 1899–1901 роках архітектори Євгеній Морозов[ru] та Євген Єрмаков. У 1918–1919 роках тут розміщувалися казарми корпусу Українських січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем і Андрієм Мельником.

Видатні особи, пов'язані з Вознесенським узвозом

[ред. | ред. код]

У будинку № 13 жили український історик, професор Віктор Романовський та архітектор Іполит Моргілевський (у 1925–1942 роках). У будинку № 18 у 1914–1930 роках мешкав український художник Олександр Богомазов, у будинку № 27 — графік Лесь Лозовський.

Пам'ятники та меморіальні дошки

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка на честь художника Олександра Богомазова
Пам'ятний знак на честь викладачів та студентів Київського Державного художнього інституту, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни

Установи та заклади

[ред. | ред. код]

Зображення

[ред. | ред. код]
  • Храм св. Василія Великого
    Храм св. Василія Великого
  • № 10а
    № 10а
  • Будинок № 13
    Будинок № 13
  • Будинок № 14
    Будинок № 14
  • № 18
    № 18
  • № 20
    № 20
  • Фундамент храма XI століття (№ 20)
    Фундамент храма XI століття (№ 20)
  • № 22
    № 22
  • № 23в
    № 23в
  • Будинок № 26
    Будинок № 26

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Протокол засідання Президії Київської Міської Ради ІХ скликання від 8 лютого 1928 року Ч. 35, п. 541 «Про перейменування вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 463. Арк. 202, 204. [Архівовано з першоджерела 2 листопада 2015.]
  2. ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  3. ↑ Шулькевич М. М., Дмитренко Т. Д. Київ. Покажчик до плану-схеми. — К. : Держбудвидав УРСР, 1958. — С. 44.
  4. ↑ Шулькевич М. М. Київ. Архітектурно-історичний нарис / За ред. Г. В. Головка. — К. : Держбудвидав УРСР, 1958. — С. 95.
  5. ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 грудня 1962 року № 2216 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 169. Арк. 28–34. [Архівовано з першоджерела 18 липня 2013.]
  6. ↑ Вулиці, перейменовані протягом 1992–2006 років. Вулиці, перейменовані у 2007–2008 роках // Назви вулиць Києва в конфлікті ідеологій : навч.-метод. довід. — К., 2009. — С. 4–7.
  7. ↑ Різник О. О. Топонімічний ландшафт Києва і проблеми державної топонімічної політики. [Архівовано 23 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Рішення Київської міської ради від 19 березня 2015 року № 269/1134 «Про повернення історичної назви вулиці у місті Києві» // Хрещатик. — 2015. — № 59 (4655). — 24 квітня. — С. 4. [Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.]
  9. ↑ Пам'ятний знак на честь викладачів та студентів Київського Державного художнього інституту, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни / Звід пам'яток історії та культури

Джерела

[ред. | ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вознесенський_узвіз&oldid=42131995