Ворона Артур Олександрович
| Ворона Артур Олександрович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 19 березня 1995 Суми, Україна | |
| Смерть | 15 квітня 2022 (27 років) Маріуполь, Донецька область, Україна | |
| Військова служба | ||
| Формування | ||
| Війни / битви | російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Арту́р Олекса́ндрович Воро́на (позивний — Ігла) (19 березня 1995 — 15 квітня 2022) — старший солдат розвідник (старший кулеметник) 1 відділення 2 бойової групи розвідки спеціального призначення ОЗСП «АЗОВ» військової частини 3057 Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.
Народився у м. Суми у родині економіста Ворони Олександра Васильовича, уродженця м. Суми та бухгалтера-економіста Ворони (Мінченко) Ірини Родіонівни, уродженки м. Сміла Черкаської області.
З самого малечку батьками Артуру прищеплювалася любов до Батьківщини та патріотизм, що і слугувало надалі з остаточним вибором життєвого шляху.
Артур більшу частину вільного від навчання часу приділяв спорту — займався плаванням, волейболом та особливо приділяв увагу боротьбі (кікбоксинг), де під час місцевих змагань отримував нагороду.
Крім спорту, Артур також розвивався й інтелектуально, формував власну бібліотеку, захоплювався працями філософів, творами українських письменників та теоретиків українського націоналізму (Сковорода Г. С., Стус Василь, Вороний Марко, Підмогильний Валер'ян, Поліщук Валер'ян, Куліш Микола, Семенко Михайль, Хвильовий Микола, Плужник Євген, Зеров Микола, Станіслав Оріховський-Роксолан, Драгоманов М. П., Коновалець Євген, Кушнір Макар, Коваль Роман, Сціборський Микола).
З листопада 2013 року до лютого 2014 року брав участь у Революції гідності заради оновлення й морального відродження України та українців; змусити згадати про ті цінності, заради яких Європа, власне, об'єднувалася, і завдяки яким вона постала в історичному часі як унікальний соціокультурний і духовно-цивілізаційний феномен, колиска гуманізму, свободи, прогресу й демократії; витіснити мислення пострадянське з його ключовими рисами: байдужістю, патерналізмом, пасивністю, страхом виявляти ініціативу, сакралізацією влади.
Від початку збройної агресії Російської Федерації, вже 24.02.2015 Ворона А. О. прийняв доленосне рішення стати на захист Батьківщини та розпочав службу в окремому загоні спеціального призначення «АЗОВ» військової частини 3057 Національної гвардії України з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області.
Будучи розвідником (старшим кулеметником) 1 відділення 2 бойової групи розвідки спеціального призначення ОЗСП «АЗОВ» старший солдат Ворона Артур Олександрович (позивний «Ігла») виконував завдання зі спеціальної, загальновійськової розвідки та контрдиверсійної боротьби снайперськими групами.
У першій декаді лютого 2022 року спливав термін служби за контрактом у вказаному підрозділі, проте Ворона А. О., знаючи, що існує досить висока ймовірність повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України, продовжив службу та відчайдушно захищав від загарбників цілісність Батьківщини.
15.04.2022 перервався зв'язок командира зі старшим солдатом Вороною Артуром в той момент, коли колона бійців проривалася з морського порту до тоді ще єдиного не захопленого ворогом у м. Маріуполь місця — ПрАТ «Металургійний комбінат Азовсталь». Під час збройної відсічі, за словами побратимів, останнього було важко поранено. Від отриманих поранень Ворона А. О. загинув.
19.05.2022 з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, у Володимирському патріаршому кафедральному соборі було звершено панахиду за загиблими оборонцями Маріуполя та усіма українськими військовослужбовцями, які загинули на фронті російсько-української війни та на території собору висаджено деревце — дуб на честь Ворони Артура Олександровича.
14.06.2022 у Запорізькій області відбувся черговий обмін з РФ тілами загиблих військовослужбовців. Україна повернула тіла ще 64 полеглих захисників «Азовсталі» серед яких, як пізніше було встановлено, було і тіло «Ігли».
24.03.2023 з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, у Володимирському патріаршому кафедральному соборі було звершено чин похорону загиблого захисника України, оборонця Маріуполя, бійця ОЗСП «АЗОВ» в/ч 3057 Національної гвардії України Артура Ворони («Ігли»).
Того ж дня Ворону Артура Олександровича було поховано на Берковецькому цвинтарі м. Києва (вул. Стеценка, 18).
31.05.2023 відбулася сесія Сумської міської ради та під час сесійного засідання депутати ухвали рішення про присвоєння Вороні Артуру Олександровичу звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно). «Вони віддали найдорожче, що є у людини, — життя — за те, щоб була Україна, щоб жили діти, щоб у нас було майбутнє. Вони зробили те, що можна назвати подвигом. Чи могли вони вчинити по-іншому? Точно ні, бо вони — справжні Герої», — зазначив очільник Сумської міської ТГ Олександр Лисенко.
- орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1].
- нагрудний знак «За доблесну службу» наказ Командування Національної Гвардії України від 06.11.2019 року № 594.
- відзнака Президента України «За участь в АТО» від 16.02.2016 року №53.
- ↑ Указ Президента України № 343/2022 від 17 травня 2022 року "Про відзначення державними нагородами України". Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 18 травня 2022.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |