Ворониловицька сільська рада
| Ворониловицька сільська рада | |||
|---|---|---|---|
| Варанілавіцкі сельсавет | |||
|
| |||
| Країна |  Білорусь
| ||
| Область | Берестейська область | ||
| Район/міськрада | Пружанський район | ||
| Адміністративний центр | Ворониловичі | ||
| Дата ліквідації | 1 грудня 2009[1] | ||
| Основні дані | |||
| Населення | 987 (2009[2]) | ||
| Телефонний код | +375 | ||
Ворониловицька сільська́ ра́да (біл. Варанілавіцкі сельсавет) — колишня адміністративно-територіальна одиниця у складі Пружанського району Берестейської області Білорусі[2]. Адміністративним центром було село Ворониловичі.
Сільська рада ліквідована 1 грудня 2009 року, територія та населені пункти увійшли до складу Ружанської селищної ради[1].
Населені пункти, що підпорядковувалися сільській раді станом на 2009 рік[3]:
| Населений пункт | Тип | Населення, осіб (2009) |
|---|---|---|
| Бутьки | село | |
| Верчиці | село | |
| Виторож | село | |
| Ворониловичі | село | |
| Єськовці | село | |
| Капли | село | |
| Клепачі | село | |
| Колозуби | село | |
| Лососин | село | |
| Островок | село | |
| Пересадичі | село | |
| Товцвили | село | |
| Щитно | село |
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення сільської ради становила 987 осіб[3].
Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року[2]:
| Національність | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| білоруси | 954 | 96,66 % |
| росіяни | 15 | 1,52 % |
| українці | 14 | 1,42 % |
| поляки | 3 | 0,30 % |
| національність не вказана | 1 | 0,10 % |
| Разом | 987 | 100 % |
- ↑ а б Решение Брестского областного Совета депутатов от 1 декабря 2009 г. № 242 Об изменениях в административно-территориальном устройстве Пружанского района. pravo.by. Национальный правовой Интернет-портал Республики Беларусь. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 10 березня 2020.
- ↑ а б в Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 9 березня 2020. (англ.)
- ↑ а б Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 9 березня 2020. (англ.)