Брама Іштар
Брама Ішта́р — пам'ятка архітектури давнього Вавилону, восьма брама внутрішнього міста, що була побудована в 575 р. до н. е. за наказом царя Навуходоносора II в північній частині міста. Браму присвячено богині Іштар, за конструкцією є напівкруглою аркою з цегли, цегла, у свою чергу, покрита блакитною, жовтою, білою і чорною поливою. Стіни брами і збережені фрагменти стін Вулиці Процесій, яка знаходилася перед ними, прикрашені барельєфами і орнаментами.
Зруйновану браму реконструйовано в 1930-х роках у Пергамському музеї в Берліні з матеріалу, знайденого археологом Робертом Кольдевеєм. Фрагменти брами та Вулиці Процесій зберігаються в різних музеях світу.
Брама Іштар була однією з дев'яти брам міста, крізь них проходила Вулиця Процесій, яка вела до храму верховного бога Мардука. Мала двоє воріт з напівкруглими арками: внутрішні заввишки близько 11,5 м, вдвічі більші за зовнішні. Споруду покривала цегла в блакитній, жовтій та білій поливі. Її прикрашали зображеннями биків, левів і фантастичних істот сіррушів. Браму покривав дах із кедра та бронзи. До брами примикали стіни вулиці заввишки 15,2 м, які прикрашали понад 120 барельєфів левів, квітів і лінійний орнамент. Дорога перед нею мала центральну жовту смугу та червоні бічні[1].
Напис на брамі Іштар написано Аккадським клинописом білим кольором по блакитній глазурі, і містив пояснення Навуходоносора про функцію брами. Напис займає 15 метрів у висоту і 10 метрів в ширину і складається з 60 рядків. Його нанесли приблизно в час будівництва брами, близько 605–562 до н.е.[2]
«Навуходоносор, цар вавилонський, благочестивий володар, що править з волі і благословення Мардука, верховний жрець, улюбленець Набу, розсудливий мислитель, що вивчив превелику мудрість, пізнав їхню (Мардука й Набу) божественну сутність і шанує їхню величність, невтомний правитель, що завжди сердечно дбає про поклоніння в Есагілі та Езіді, й постійно піклується про добробут Вавилону та Борсіппи, мудрий, вдумливий, хранитель Есагіли та Езіди, перший син Набополассара — це я.
Обоє воріт (стін міста) Імгур-Елліл та Неметті-Елліл після заповнення вулиць Вавилона стали все нижчими. (Тому,) я зніс ці ворота і заклав фундаменти на рівні води, і збудував їх з цегли з голубим каменем на якому зображені пречудові бики і дракони. Я покрив їх дахи висадивши вздовж величні кедри. Я встановив в кожному проході двері з кедрового дерева оздоблені бронзою. Я помістив диких биків і лютих драконів навколо проходів щоб людство могло їх вражено споглядати.
Я дозволив збудувати храм Есіскурсіскура, найвищого дому святкування Мардука, володаря богів, місце радості і торжества для більших і менших божеств, твердим, як гора, на околицях Вавилону, з асфальту і випаленої цегли»[3][4]
Браму спорудили за наказом царя Навуходоносора II в 575 році до н. е. з цегли, покритої блакитною поливою[5]. Вулицею процесій крізь Браму Іштар на Новий рік проносилися статуї богів[1]. До III століття до н. е. споруда вважалася одним із Семи чудес світу, поки її не замінив Александрійський маяк[6].
Німецькі археологи почали розкопки Вавилона в 1899 році, але Роберт Кольдевей ще в 1887 знаходив на його території шматки емальованої цегли, які вважав фрагментами міських мурів. Із 1902 по 1914 при розкопках виявили 14-ти метрову основу брами, розкопали залишки Брами Іштар та Вулицю Процесій, що використовувалась для парадів[5]. Визначити дату будівництва споруди дозволив напис, вирізьблений на вапняку:
«Я, Навуходоносор, заклав фундамент брами на рівні ґрунтових вод і побудував її з чистого синього каменю, на стінах внутрішньої сторони брами — бики та дракони, я їх вишукано прикрасив розкішним блиском, щоби все людство з трепетом їх оглядало»[3].
З початком Першої світової війни розкопки було припинено, а згодом покинуто через політичну ситуацію. Частину знахідок вдалося вивезти до музеїв Європи, зокрема до Берліна. Основна частина фрагментів Брами Іштар опинилася в Пергамському музеї, де споруду було реконструйовано в 1930 році[5].
В 1980-х Саддам Хусейн вирішив побудувати на стародавніх фундаментах Вавилону репліку Брами Іштар, але на іншому місці, біля входу в музей Багдаду. Вона була меншою і оздобленою бідніше за оригінал. В 2003—2004 роках американські та польські війська зайняли територію будівництва і розкопок. Вони виявили, що значна частина архітектурних пам'яток непоправно пошкоджена[5]. Крім того розкопки було пошкоджено військами НАТО через використання важкої техніки і риття окопів[7].
-
Залишки Брами Іштар на розкопках в 1932 році -
Реконструйована Брама Іштар у Берліні -
Фрагмент реконструйованої брами з барельєфами і орнаментами -
Барельєф дракона на Брамі -
Рослинні орнаменти на глазурованій цеглі -
Реконструйовані частини Вулиці Процесій -
Репліка Брами, створена за Саддама Хусейна
.jpg)
- ↑ а б Ishtar Gate. Ancient History Encyclopedia. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 2 грудня 2020.
- ↑ Bahrani, Zainab (2017). Mesopotamia: Ancient Art and Architecture. London: Thames and Hudson Ltd. с. 280. ISBN 978-0-500-51917-2.
- ↑ а б Bahrani, Zainab, 1962-. Mesopotamia : ancient art and architecture. London. с. 280. ISBN 0-500-51917-X. OCLC 961003089.
- ↑ Marzahn, Joachim (1981). Babylon und das Neujahrsfest. Berlin: Berlin : Vorderasiatisches Museum. с. 29—30.
- ↑ а б в г Ruggeri, Amanda. The Great Gate of Ishtar: A door to wonder. www.bbc.com. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 11 березня 2016.
- ↑ Clayton, Peter A.; Price, Martin (1988). The Seven Wonders of the Ancient World. Routledge. с. 10.
- ↑ Юлия, Чмеленко. Город, хранимый тысячелетиями, может не дожить до середины XXI века. navoine.info. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 11 березня 2016.
- Ishtar Gate [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |