Воєнно-історичний музей штаба кавалерійської бригади Г. Котовського
| Воєнно-історичний музей штаба кавалерійської бригади Г. Котовського | |
|---|---|
| |
| 46°50′11″ пн. ш. 29°37′21″ сх. д. / 46.83627° пн. ш. 29.62253° сх. д. | |
| Країна |  Молдова |
| Розташування | Тирасполь |
| Тип | музей |
| Дата заснування | 1991 |
| Статус | Об'єкт архітектури |
  Воєнно-історичний музей штаба кавалерійської бригади Г. Котовського Воєнно-історичний музей штаба кавалерійської бригади Г. Котовського (Молдова) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Військово-історичний музей штабу кавалерійської бригади Г. І. Котовського — єдиний у своєму роді військово-історичний музей, пов'язаний із діяльністю в Молдові та в Україні під час Громадянської війни червоного командира. Розташований у м. Тирасполі в будівлі колишнього міського готелю «Париж»[1][2]. Належить до найбільш значних історичних пам'яток Тирасполя. Структурно є частиною Тираспольського об'єднаного музею, куди входять також історико-краєзнавчий музей, музей історії Суворовської фортеці, будинок-музей винахідника протигазу академіка М.Д. Зелінського та картинна галерея. Наразі, у зв'язку з загрозою обвалення будівлі, експозицію повернуто до центральної будівлі Тираспольського об'єднаного музею[3].
У будівлі, де сьогодні міститься музей, в 1920 році розташовувався штаб кавалерійської бригади Г. І. Котовського, яка брала участь у захопленні міста та розгромі військ ЗСПР. Тут же недовго жив сам Григорій Іванович і, за даними тираспольських істориків, відсвяткував тут своє весілля.
Музей було відкрито у червні 1991 року. На відкритті був присутній син Г.Г. Котовського[1].
У 2010—2011 роках точилися дискусії щодо доцільності збереження штабу-музею в Тирасполі. Зокрема голова Тираспольської держадміністрації В. І. Костирко висловив думку про необхідність знесення «старої будівлі» у центрі придністровської столиці. Однак Президент ПМР та низка громадських і політичних діячів висловилися проти цієї ідеї, виступивши за збереження унікального музею.[4]
У 2017 році, у зв'язку з аварійністю будівлі, експозицію, присвячену Г. І. Котовському, повернули до Тираспольського об'єднаного музею[3].
Експозицію музею становлять деякі речі, подаровані сином комбригу Г. Г. Котовським, книги, фотографії, пов'язані з діяльністю кавбригади Котовського, а також історичні стенди, оформлені сучасними художниками
Особистість Г. І. Котовського та його кавалерійська бригада в історії Придністров'я
[ред. | ред. код]Для Придністров'я постать Котовського значуща ще й тому, що комбриг, що входив до першої п'ятірки вищого командного складу Червоної армії, стояв біля джерел державності Придністров'я, став одним із ініціаторів створення на території лівобережжя Дністра Молдавської Автономної РСР. Котовському також належить заслуга у відновленні низки промислових підприємств біля сучасного Придністров'я після Громадянської війни, створення мережі підприємств споживчої кооперації та сільськогосподарських комун.[5]
У 1915 році в місті Бендери здійснив розбійне пограбування казначейства і відпустив понад 60 карних злочинців з арештантського вагона, що стояв на залізничній станції[6].
- М.Н. Кашлева, А.А. Мельничук. Музеи Приднестровья. — Тирасполь : ГУИПП «Бендерская типография «Полиграфист», 2015. — 76 с.
- ↑ а б Алла Чумаченко (26 червня 2013). В честь дня рождения Григория Котовского в военно-историческом музее комбрига прошёл день открытых дверей (Русский) . Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 26 червня 2013.
- ↑ Ирина Круглова (12 жовтня 2013). Этот город самый лучший город на земле! (рос.). pridnestrovie-daily.net. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 4 грудня 2013.
- ↑ а б Котовского убивают вновь - Компартия Приднестровья. www.kp-pmr.ru. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
- ↑ В Тирасполе надеются сохранить Музей штаба кавалерийской бригады Котовского[недоступне посилання з Октябрь 2018]
- ↑ За 20 лет музей Г. И. Котовского посетило 400 тысяч человек. Архів оригіналу за 15 вересня 2011. Процитовано 30 червня 2011.
- ↑ Бендеры - жизнь тому назад » Электронная библиотека. eknigi.org. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.