Втрати в Афганській війні (1979—1989)
Втрати в Афганській війні (1979—1989) — безповоротні втрати Обмеженого контингенту Радянських військ в Афганістані, Урядових сил ДРА та груп афганської опозиції в період Афганської війни (1979—1989).
Військову службу на території ДРА, проходили понад 620 тисяч радянських громадян, серед них 525,5 тисяч солдатів і офіцерів Збройних Сил СРСР, 21 тисяча цивільних службовців, 95 тисяч представників КДБ СРСР (включаючи прикордонні війська) та МВС СРСР.
Загальна чисельність загиблих з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року в період перебування в ДРА ОКСВА склала 15 051 особа, з них — 14 427 військовослужбовців ЗС Союзу РСР, загиблих внаслідок поранень у бою, від нещасних випадків та хвороб. Військові втрати із загальної кількості втрат склали 82,5 %. До безповоротних бойових і небойових втрат увійшли також особи, які померли від поранень у госпіталях і померли внаслідок хвороб вже після звільнення з ВС СРСР.
Імовірно, дані про загиблих коректні. До статистики не увійшли громадяни, які померли до звільнення зі Збройних сил, які перебувають на лікуванні в шпиталях за межами ДРА. До безповоротних втрат не включено 417 осіб, які в період бойових дій зникли безвісти або потрапили до полону. До 1999 року на Батьківщину повернули 287 людей.
Істотний вплив на статистику справили санітарні втрати. Вони включають випадки поранень у ході бойових дій і хвороби не пов'язані з отриманням поранень і контузій. Афганська війна 1979—1989 років мала великі втрати, пов'язані з «небойовими» причинами: вони становили 89 % санітарних втрат.
Після закінчення війни в СРСР було опубліковано цифри загиблих радянських військовослужбовців з розбивкою за роками:
| 1979 рік | 86 осіб |
| 1980 рік | 1484 особи |
| 1981 рік | 1298 осіб |
| 1982 рік | 1948 осіб |
| 1983 рік | 1448 осіб |
| 1984 рік | 2343 особи |
| 1985 рік | 1868 осіб |
| 1986 рік | 1333 особи |
| 1987 рік | 1215 осіб |
| 1988 рік | 759 осіб |
| 1989 рік | 53 особи |
Разом — 13 835 осіб. Ці дані вперше з'явилися в газеті «Правда» 17 серпня 1989 року. Надалі підсумкова цифра дещо збільшувалася. Станом на 1 січня 1999 року безповоротні втрати в Афганській війні (убиті, що померли від ран, хвороб і в подіях, що зникли безвісти) оцінювалися таким чином [1]:
- Радянська Армія — 14 427
- КДБ — 576 (у тому числі 514 військовослужбовців прикордонних військ[2])
- МВС — 28
Разом — 15 031 людина.
За національним складом втрати силових структур СРСР склали: росіян — 6 888 ос., українців — 2 378 ос., узбеки — 1 066 ос., білорусів — 723 ос., татари — 442 ос., казахи — 362 ос., туркмени — 263 ос., таджики — 236 ос., азербайджанці — 195 ос., молдовани — 195 ос., чуваші — 125 ос., киргизи — 102 ос., народності Дагестану — 101 ос., башкири — 98 ос., вірмени — 95 ос., грузини — 81 ос., мордва — 66 ос., литовці — 57 ос., марійці — 49 ос., чеченці — 35 ос., осетини — 30 ос., кабардинці — 25 ос., латиші — 23 ос., калмики — 22 ос., удмурти — 22 ос., комі — 16 ос., естонці — 15 ос., інгуші — 12 ос., балкарці — 9 ос., євреї — 7 ос., карели — 6 ос., каракалпаки — 5 ос., тувинці — 4 ос[3][4].
Санітарні втрати — 53 753 поранених, контужених, травмованих; 415 932 хворих[5]. З хворих — інфекційним гепатитом — 115 308 чол., черевним тифом — 31 080, іншими інфекційними захворюваннями — 140 665 осіб.
З 11 294 чол. звільнених з військової служби за станом здоров'я залишилися інвалідами 10 751, з них — 1-ї групи — 672, 2-ї групи — 4216, 3-ї групи — 5863 особи[6].
За даними професора Військово-медичної академії Санкт-Петербурга Володимира Сидельникова, у підсумкових цифрах не враховані військовослужбовці, які померли від ран та хвороб у шпиталях на території СРСР.
За офіційною статистикою, за час бойових дій на території Афганістану потрапило в полон і зникло безвісти 417 військовослужбовців (з них 130 було звільнено в період до виведення радянських військ з Афганістану). У Женевських угодах 1988 умови визволення радянських полонених зафіксовані не були[7]. Після виведення радянських військ з Афганістану, переговори про звільнення радянських полонених тривали за посередництва уряду ДРА та Пакистану:
- так, 28 листопада 1989 року на території Пакистану, в місті Пешавар представникам СРСР було передано двоє радянських солдатів — Андрій Лопух та Валерій Прокопчук[8], в обмін на визволення яких уряд ДРА випустив 8 раніше заарештованих бойовиків (5 афганців, 2 громадян Саудівської Аравії) та 1 палестинця) та 25 громадян Пакистану, затриманих на території Афганістану[9].
Доля тих, хто потрапив у полон, складалася по-різному: 8 людей були завербовані противником, 21 стали «неповерненими», понад 100 загинули[10]. Широкий резонанс свого часу набуло повстання в пакистанському таборі Бадабер, під Пешаваром, де 26 квітня 1985 року група радянських та афганських полонених солдатів силою спробувала звільнитися, але загинула в нерівному бою. Число загиблих радянських генералів за публікаціями в пресі зазвичай складає четверо загиблих, іноді називається цифра у 5 загиблих та померлих в Афганістані[11].
| Ім'я | Війська | Звання, посада | Місце | Дата | Обставини |
|---|---|---|---|---|---|
| Вадим Миколайович Хахалов | ВПС | генерал-майор авіації, заступник командувача ВПС Туркестанського ВО | ущелина Луркох | 5 вересня 1981 | Загинув у збитому моджахедами вертольоті |
| Петро Іванович Шкідченко | СВ | генерал-лейтенант, начальник Групи управління бойовими діями при Міністрі оборони Афганістану | провінція Пактія | 19 січня 1982 | Загинув у збитому наземним вогнем гелікоптері. Посмертно надано звання Героя Російської Федерації (4.07.2000) |
| Анатолій Андрійович Драгун | СВ | генерал-лейтенант, начальник управління Генерального штабу ЗС СРСР | ДРА, Кабул ? | 10 січня 1984 | Раптово помер під час відрядження до Афганістану |
| Микола Андрійович Власов | ВПС | генерал-майор авіації, радник командувача ВПС Афганістану | ДРА, провінція Шинданд | 12 листопада 1985 | Збито потраплянням із ПЗРК при перельоті на МіГ-21 |
| Леонід Кирилович Цуканов | СВ | генерал-майор, радник командувача артилерії ЗС Афганістану | ДРА, Кабул | 2 червня 1988 | Помер від хвороби |
Незалежні ж дослідники називають у десятки разів більші цифри поранених і убитих радянських воїнів в Афганістані.[12]
Точні дані про втрати збройних сил ДРА не відомі. За оцінкою А. А. Ляховського в період з 1979 по 1988 рік вони склали: 26 595 осіб — загиблими, 28 002 особи — зниклими безвісти, 28 541 людина — дезертирами. Максимальний рівень загиблих у бою зафіксовано у 1981 році, коли ВС ДРА зазнали втрат 6721 людей загиблими.
7 червня 1988 року, у своєму виступі на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, Президент Афганістану М. Наджибулла повідомив, що «з початку бойових дій у 1978 році до теперішнього часу» (тобто до 7 червня 1988 року) у країні загинуло 243,9 тис. військовослужбовців урядових військ, органів безпеки, державних службовців та мирних жителів, у тому числі 208,2 тис. чоловіків, 35,7 тис. жінок та 20,7 тис. дітей віком до 10 років; поранено було ще 77 тис. осіб, у тому числі 17,1 тис. жінок і 900 дітей віком до 10 років[13] . За іншими даними, загинули 18 тисяч людей з числа військовослужбовців[14] .
Точна кількість загиблих у війні афганців невідома. Найчастіше зустрічається цифра 1 млн загиблих; Наявні оцінки коливаються від 670 тис. цивільних осіб до 2 мільйонів осіб загалом[15]. За даними дослідника афганської війни зі США, професора М. Крамера: «Протягом дев'яти років війни було вбито або покалічено понад 2,7 мільйона афганців (головним чином, цивільні особи), ще кілька мільйонів опинилися в лавах біженців, багато з яких покинули країну»[16]. Точного поділу жертв на солдатів урядової армії, моджахедів і мирних жителів, мабуть, не існує.
Точних даних про це немає. Відомо лише, що з 1980 по 1990 рік ООН зафіксувала 640 тисяч смертей громадян ДРА, 327 тис. людей були чоловіками. Хоча ці дані вважаються спірними. За західними джерелами втрати моджахедів становлять: 75—90 тис. вбитими і стільки ж пораненими[17].
Пакистан надавав найбільшу підтримку моджахедам, його втрати були дуже значні і становили близько 6 тис. убитих та близько 7 тис. поранених[18].
- Список втрат літаків ВПС СРСР в Афганській війні
- Список втрат радянських гелікоптерів в Афганській війні
- Вантаж 200
- Третій тост
- ↑ Кривошеев и др., 2010, с. 536—537.
- ↑ Рубежи большой жизни. Архів оригіналу за 6 липня 2014. Процитовано 1 квітня 2013.
- ↑ http://militera.lib.ru/research/sokolov1/06.html
- ↑ http://faculty.washington.edu/aseem/afganwar.pdf
- ↑ Общие людские потери и потери техники в Афганистане. Архів оригіналу за 18 квітня 2010. Процитовано 26 лютого 2022.
- ↑ Книга Памяти РФ. М., 1999. Т. 10.
- ↑ Ю. Рубцов Уроки «Афгана». СССР проиграл борьбу за афганский народ [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.] // информагентство «ЦентрАзия» от 16 февраля 2009
- ↑ Вернулись домой // Известия, № 334 (22872) от 30 ноября 1989. с. 4.
- ↑ Двое на родине. Вернутся ли остальные? // Известия, № 336 (22874) от 2 декабря 1989. с. 7.
- ↑ Елисеева М. Разыскиваются… // Красная звезда, № 26 (26486) от 14—20 января 2014. с. 11.
- ↑ «Советские и российские генералы, погибшие в локальных конфликтах современности. Досье» ТАСС [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Союз увів війська в Афганістан – війна триває досі
- ↑ Басов В. В., Поляков Г. А. Афганистан: трудные судьбы революции. М.: Знание, 1988. С. 52.
- ↑ David C. Isby. Russia's War in Afghanistan. — Books.google.es, 1986. — ISBN 978-0-85045-691-2.
- ↑ Death Tolls for the Major Wars and Atrocities of the Twentieth Century. Архів оригіналу за 22 липня 2007. Процитовано 26 лютого 2022.
- ↑ Mark Kramer. The Soviets Nearly Won Afghan War. 26.12.2004, N. Y.
- ↑ Antonio Giustozzi. [1] — Hurst, 2000. — 340 с. — ISBN 978-1-85065-396-7. Архівовано з джерела 26 лютого 2022
- ↑ www.khyber.org/publications/pdf/afghanwarcosts.pdf Costs & Benefits of Afghan War for Pakistan [Архівовано 2 липня 2021 у Wayback Machine.]. A. Z. Hilali. P. 11.
- Кривошеев Г. Ф. и др. Россия и СССР в войнах XX века. Книга потерь / под общ. ред. Г. Ф. Кривошеева, предисл. Ю. А. Полякова. — М.: Вече, 2010. — 624 с. — ISBN 978-5-9533-4676-6.
- W. Grau, W. A. Jorgensen Medical support in counter-guerrilla war: epidemiologic lesson learned in Soviet-Afghan war
- А. Ляховский Трагедия и доблесть Афгана [Архівовано 17 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- United Nations Statistics Division J. B. Amstutz Afghanistan. The first five ears of soviet occupation [Архівовано 21 травня 2019 у Wayback Machine.]. Washington D. C., 1986. P. 155—156.
- Крайл Д. Война Чарли Уилсона. Перевод с английского К. Савельев. М., 2008. С. 205.
- D. C. Isby War in a Distant Country: Afghanistan, Invasion and Resistance. London, 1989.
- Слинкин М. Ф. Афганистан: страницы истории (80—90-е гг. XX века). Симферополь, 2003. С. 119—120.
- Повідомлення професора кафедри термічних поразок Військово-медичної академії Санкт-Петербурга Володимира Сидельникова // РІА «Новини», 15 лютого 2007.
- Втрати у війні 1979—1989 роки [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.] . Мендкович, експерт Центру вивчення сучасного Афганістану (ЦІСА) 12.06.2009.