Перейти до вмісту

Втрачена фотографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Втрачена фотографія
чеськ. Přátelé na moři
Жанрдитячий фільм, кіноповість
РежисерЛев Куліджанов
СценаристАнатолій Олексин,
Сергій Михалков,
Павло Пасек,
Ян Пікса
У головних
ролях		Dagmar Hyková-Táborskád[1], Властіміл Бродський[1], Стелла Зазворкова[1], Карел Еффаd[1], Stanislav Fišerd[1], František Hanusd[1], Jan Pixad[1], František Miskad[1], Jarmila Smejkalovád[1], Чирков Борис Петрович[1], Milka Balek-Brodskád[1], Hanuš Bord[1], Ema Jeřábková-Urbanovád[1], Алоїс Дворскіd[1] і Олег Попов[1]
ОператорЯромир Голпух
КомпозиторЮрій Бірюков
ХудожникОлександр Діхтяр, Ян Пацак
КінокомпаніяКіностудія імені Горького і Barrandov Studio
Тривалість74 хв.
Країна СРСР
 Чехословаччина
Рік1959
IMDbID 0173027

Втрачена фотографія (чеськ. Přátelé na moři) — радянсько-чехословацький дитячий фільм 1959 року режисера Лева Куліджанова.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Пролог: 9 травня 1945 року радянські танки в'їжджають на вулицю Праги. Розмовляючи з матір'ю маленького Вашека, один із танкістів показує свою сімейну фотографію з дружиною та маленьким сином, яких він не бачив з початку війни. Танк спішно йде у бій. А фотографія залишається у руках Вашека.

Минуло одинадцять років, і 13-річний Вашек, мати якого часто розповідала йому, як дорога була танкістові ця фотографія — єдина пам'ять про сім'ю, яка зникла в окупованій німцями Одесі, має намір повернути фотографію, тим більше, що йому видається випадок — він їде піонерською путівкою. в СРСР, через Одесу до піонертабору «Артек». Нові друзі Вашека по поїздці, піонери з Моравії Петро та зі Словаччини Лацо, а також Олена, яка листується з російською дівчинкою Мариною з Одеси та сподівається, що та допоможе їм, вирішують знайти танкіста з фотографії.

В Одесі вони зустрічаються з Мариною, і та пропонує помістити фотографію в газеті — раптом хтось із близьких чи друзів впізнає танкіста і повідомить редакцію. Але в день, коли друкують фотографію та з'являються відгуки, чехословацькі піонери мають відплисти на пароплаві «Росія» до піонертабору «Артек». Олена вирішує вислизнути з автобуса під час від'їзду, щоб разом із Мариною продовжити пошуки… Вона зустрічається у військовому санаторії з ветераном війни, але, за його словами, танкіст на фотографії — лейтенант Нікітін, який загинув у Празі.

У цей час в «Артеку» чехословацькі піонери на зустрічі з ветеранами отримують допомогу від генерала Сафронова, який дає їм адресу в Гурзуфі колишнього солдата з частини танкістів, що звільняли Прагу, але, діставшись туди, хлопці отримують ті ж нерадісні відомості — танкіста з фотографії звали Степан Андрійович Нікітін, і він загинув у Празі в останній день війни.

Засмучені хлопці повертаються на пароплав, де розповідають про все молодому матросу Кості Петрову. Той розповідає хлопцям свою сумну історію — він не пам'ятає батьків, у війну він втратив батька та матір, і в нього залишилася лише їхня фотографія, він показує її… Фотографія така сама, як у празьких піонерів. Так Костя дізнається своє справжнє прізвище.

Хлопці їдуть додому. А Марина зустрічається в Одесі з жінкою, яка відгукнулася на оголошення в газеті, яка виявляється тією самою жінкою з фотографії, — дружиною Нікітіна, матір'ю Кості.

Після багатьох років розлуки мати та син зустрічаються, і в Прагу радянське радіо передає слова гарячої подяки від російської матері незнайомим, але дорогим чехословацьким друзям-піонерам.

В ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Літературна та реальна основа

[ред. | ред. код]

Приводом для сюжету став радянський танк-пам'ятник Т-34, що стоїть у центрі Праги, з номером «23» — перший, який увірвався до Праги в день її звільнення від фашистських загарбників 9 травня 1945 року.

Сценарій фільму написаний спільно радянськими та чехословацькими письменниками Анатолієм Алексіном, Сергієм Міхалковим, Павлом Пасеком та Яном Піксою, через два роки був перероблений ними в однойменну повість, що вийшла у видавництві «Детгіз» з ілюстраціями Федора Лемкуля.[2]

Фестивалі та нагороди

[ред. | ред. код]
  • Приз журі 2-го фестивалю чеських та словацьких фільмів у Пльзені (1960).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с ČSFD — 2001.
  2. ↑ Потерянная фотография / Михалков С., Алексин А., Пасек П., Пикса Я.; Илл. Ф. Лемкуля. — М.: Детгиз, 1962. — 94 с.

Література

[ред. | ред. код]
  • Втрачена фотографія // Радянські художні фільми: 1958—1963 // ВГФК, Москва. — М.: Мистецтво, 1968. — стор 190

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Втрачена_фотографія