Втрачений символ (серіал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Втрачений символ
англ. Dan Brown’s The Lost Symbol
Типтелесеріал
Телеканал(и)Peacock
Жанрпсихологічний трилер, action-adventure television seriesd і телесеріал-екранізація роману[d]
Тривалість45 хв.[1]
КомпаніяImagine Entertainment, CBS Studiosd і Universal Televisiond
Керівник проєктуDan Dworkind і Jay Beattied
На основіВтрачений символ (Ден Браун)
У головних роляхAshley Zukermand
Beau Knappd
Едді Іззард
Рік Гонсалес
Sumalee Montanod
Велорі Каррі
Країна-виробник США
Місце зніманьТоронто
Мова оригіналуанглійська
Перший показ16 вересня 20212021[1]
Кількість сезонів1
Кількість серій10
Посилання

«Втрачений символ» — американський телевізійний серіал, приквел фільмів «Код да Вінчі», «Ангели і демони» та «Інферно», частково заснований на однойменному романі Дена Брауна. Робота над ним розпочалася у 2019 році, прем'єра відбулася 16 вересня 2021 року.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Серіал розповідає про молоді роки Роберта Ленгдона — головного героя низки романів Дена Брауна. При цьому відомо, що однією з літературних основ сценарію став роман Брауна «Втрачений символ». Головний герой намагається знайти свого викладача, якого викрали.

У ролях

[ред. | ред. код]

Головні ролі

[ред. | ред. код]
  • Ешлі Цукерман — Роберт Ленгдон, професор символіки з Гарварда;
  • Едді Іззард — Пітер Соломон, наставник Роберта, чоловік Ізабель, батько Кетрін і Закарі, масон, член групи Левіафан;
  • Велорі Керрі — Кетрін Соломон, дочка Пітера та Ізабель, сестра Закарі, вчена;
  • Бо Напп — Закарі Соломон / Малах ;
  • Рік Гонзалес — Альфонсо Нуньєс, поліцейський Капітолія, чоловік Зої;
  • Сумалі Монтано — Іноуе Сато, директор служби безпеки ЦРУ.

Другорядні ролі

[ред. | ред. код]
  • Семмі Ротібі — Адаму, агент ЦРУ;
  • Гія Сандху — Шарлотта Соджані, агент ЦРУ;
  • Кінен Джолліфф — Закарі Соломон, син Пітера та Ізабель, брат Кетрін;
  • Рауль Банеджа — Ніколас Бастін, прибиральник Капітолію, чоловік Софі, помічник Малаха;
  • Лаура де Картере — Ізабель Соломон, дружина Пітера, мати Кетрін та Закарі;
  • Емілі Піггфорд — Тріш, асистентка та подруга Кетрін;
  • Тайрон Бенскін — Воррен Белламі, архітектор Капітолія, друг Пітера, масон, член групи Левіафан;
  • Грег Брайк — Еллісон Блейк, офіцер ЦРУ, безпосередній начальник Сато;
  • Тамара Дуарте — Зої Нуньєс, дружина Альфонсо;
  • Далаль Бадр — Софі Бастін, дружина Ніколаса, помічниця Малаха, фармацевт;
  • Стів Камін — Джонатан Кнопп, масон, член групи Левіафан;
  • Марк Гіббон — Бенджамін Йорк / Самьяза, співкамерник Закарі в турецькій в'язниці;
  • Бен Карлсон — Вільям Остерман, масон, член групи Левіафан, винахідник пристрою «Каскад»;
  • Бац Ресінос — хакер, помічник Малаха.

Створення

[ред. | ред. код]

Про початок роботи над проектом стало відомо у 2019 році. Серіал мав стати спільним продуктом Imagine Entertainment, CBS Television Studios та Universal Television Studios і транслюватися на стрімінговому сервісі National Broadcasting Company Peacock. Одним із виконавчих продюсерів став Рон Ховард, режисер усіх трьох попередніх екранізацій романів Брауна, шоураннером та виконавчим продюсером — Деніел Чероне[2]. Додатковими виконавчими продюсерами стали, крім Ховарда, Ден Браун, Брайан Грейзер, Френсі Кальфо, Семі Фалві та Анна Калп[3].

У травні 2021 року з'явився перший трейлер серіалу[4]. Прем'єра відбулася 16 вересня 2021[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. «Утраченный символ» Дэна Брауна станет сериалом. rg.ru (рос.).
  3. Nellie Andreeva (27 липня 2020). NBC Nabs Robert Langdon Drama Based On Dan Brown’s ‘The Lost Symbol’ From Imagine With Big Commitment. Deadline Hollywood (англ.). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 12 червня 2019.
  4. «Ты раскроешь величайшую тайну»: трейлер сериала «Утраченный символ» по роману Дэна Брауна. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
  5. Андерс Фриден (3 серпня 2021). «Утраченный символ» — Peacock объявила дату выхода сериала -. showgraphic.ru (рос.). Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]