Вулиця Любомира Боднарука
Вулиця Любомира Боднарука Україна | |
---|---|
Населений пункт | Чернігів |
Місцевість | П'ять Кутів |
Район | Деснянський |
Історичні відомості | |
Назва на честь | заслуженого діяча мистецтв України Любомира Мирославовича Боднарука |
Колишні назви | Ростиславська, Дзержинського |
Загальні відомості | |
Протяжність | 0,68 км |
Координати початку | 51.502056456084304, 31.308673224102876 |
Координати | 51.50258713702647, 31.3042357 |
Координати кінця | 51.50296788027454, 31.29917501026041 |
Поштові індекси | 14013 |
Транспорт | |
Автобуси | немає |
Тролейбуси | немає |
Зупинки громадського транспорту | немає |
Рух | двосторонній |
Покриття | проїжджа частина - асфальт, тротуар - бруківка |
Інфраструктура | |
Будівлі | від №1 до №59 |
Забудова | переважно одно- та двоповерхова |
Підприємства | ЗАТ "Чернігівська картонажно-поліграфічна фабрика" |
Зовнішні посилання | |
Мапа | |
Вулиця Любомира Боднарука — вулиця в Деснянському районі міста Чернігова. Пролягає від проспекту Перемоги — площі П'ять кутів до вулиці Київська.
Примикає провулок Любомира Боднарука.
Початково вулиця мала назву Ростиславська, була прокладена територією древнього передмістя вздовж третьої лінії укріплень. Була забудована індивідуальними будинками лише з північного боку (сучасна непарна сторона вулиці), наприкінці 19 століття поступово було забудовано південну сторону вулиці.
З 1943 року наприкінці вулиці було засновано промислову артіль імені Паризької Комуни, яка у 1960 році була реорганізована у Чернігівську картонну фабрику, а у 1964 році було приєднано районне видавництво, перетворивши підприємство на «Чернігівську картонно-поліграфічну фабрику».
1940 року Ростиславську вулицю перейменовано на вулицю Дзержинського — на честь радянського політичного діяча Фелікса Едмундовича Дзержинського.
12 лютого 2016 року вулиця отримала сучасну назву — на честь заслуженого митця України Любомира Мирославовича Боднарука, згідно з Розпорядженням міського голови В. А. Атрошенком Чернігівської міської Ради № 46-р «Про перейменування вулиць та провулків вулиці міста».[1]
У 2019 було проведено капітальний ремонт вулиці, створено централізовану каналізацію будинків. Після ремонту на вулиці відкрито двосторонній рух (до цього був односторонній: від проспекту Перемоги в бік вул. Київська),
Вулиця прокладена від площі П'ять кутів у західному напрямку, дійшовши до Стрижня, робить поворот на північний захід. Кінець вулиці прокладено вздовж річки Стрижень: на її правому березі парна сторона не забудована.
Парна та непарна сторони вулиці зайнята садибною забудовою, частково багатоповерховою житловою (один 5-поверховий будинок) та територією промислових підприємств.
Підприємства:
будинок № 26 - Чернігівська картонажно-поліграфічна фабрика.
На вулиці є низка історичних житлових будинків:
- будинок № 4 - закнинутий нині дерев'яний житловий будинок, початково це був прибутковий будинок Єлецького монастира.
- будинок № 5 - цегляний двоповерховий будинок, що належав Андрію Юхимовичу Ганжі (батькові Петра Ганжі), надвірному раднику, який служив чиновником у губернській казенній палаті.
- будинок № 29 - дерев'яний будинок, де жила дружина Андрія Ганжі, Софія Федорівна Ганжа (мати Петра Ганжі).
Деякі будинки мають фасади з різьбленим дерев'яним декором (№4, 13, 29).
-
Будинок №4 (колишній прибутковий будинок Єлецького монастира).
-
Дерев'яний декор фасаду будинку №4.
-
Будинок № 5 (колишній будинок надвірного радника Андрія Юхимовича Ганжі).
-
Будинок №29 (колишній будинок Софії Федорівни Ганжі).
-
Дерев'яний декор фасаду будинку №29.
- Сапон В.М. Вулиці старого Чернігова: Історико-краєзнавчі етюди. — Чернігів: РВК «Десн. правда», 2007. — 128 с.