Вулиця Ткачів (Санкт-Петербург)
Зовнішній вигляд
Вулиця Ткачів Росія | |
---|---|
рос. Улица Ткачей | |
Населений пункт | Санкт-Петербург |
Місцевість | село Смоленське |
Район | Невський район |
Загальні відомості | |
Протяжність | 1,1 ± 0,1 км |
Координати | 59°53′34″ пн. ш. 30°25′37″ сх. д. / 59.89277778° пн. ш. 30.42694444° сх. д. |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | Єлізаровська |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | ↑337422 ·R (Санкт-Петербург) |
Мапа | |
Вулиця Ткачів у Вікісховищі |
Вулиця Ткачів — вулиця в Невському районі Санкт-Петербурга. Проходить від проспекту Обуховської оборони до вулиці Сєдова.
Вулиця отримала назву 2 січня 1926 року у зв'язку з тим, що там були поблизу розташовані текстильні підприємства, а також в пам'ять про революційне минуле ткачів Максвельської фабрики (суч. фабрика «Робітник»).
Вулиця забудована триповерховим житловим масивом (архітектори Л. М. Тверський і Д. П. Буришкін)[1].
- Школа № 120 ім. КІМа (нині Школа № 327 Невського району), буд. 9 в стилі конструктивізму
Довжина близько 1,1 км.
Перетинає наступні вулиці:
- проспект Обуховської оборони (примикання)
- вулиця Бабушкіна
- вулиця Пінегіна
- вулиця Сєдова
- Горбачевич К. С., Хабло Е. П. Почему так названы? О происхождении названий улиц, площадей, островов, рек и мостов Ленинграда. — 3-е изд., испр. и доп. — Л.: Лениздат, 1985. — С. 377. — 511 с.
- Городские имена сегодня и вчера: Петербургская топонимика / сост. С. В. Алексеева, А. Г. Владимирович, А. Д. Ерофеев и др. — 2-е изд., перераб. и доп. — СПб.: Лик, 1997. — С. 124. — 288 с. — (Три века Северной Пальмиры). — ISBN 5-86038-023-2.
- Зодчие Санкт-Петербурга. XX век / сост. В. Г. Исаченко; ред. Ю. Артемьева, С. Прохватилова. — СПб.: Лениздат, 2000. — 720 с. — ISBN 5-289-01928-6.
- Горбачевич К. С., Хабло Е. П. Почему так названы? О происхождении названий улиц, площадей, островов, рек и мостов Санкт-Петербурга. — 5-е изд., перераб. — СПб.: Норинт, 2002. — 353 с. — ISBN 5-7711-0019-6.
- ↑ Бартенев И. А. "Зодчие и строители Ленинграда". — Ленинград : Лениздат, 1963. — С. 188.