Вусачик-карілія дівочий
Вусачик-карілія дівочий | ||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Carilia virginea Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Вуса́чик-карі́лія діво́чий (лат. Carilia virginea, Linnaeus, 1758) — вид жуків роду Carilia з родини вусачів.
C. virginea – належить до групи гірських бореально-альпійських видів у складі європейсько-сибірського зоогеографічного комплексу. У регіоні ареал охоплює всю територію Карпат і спорадично зустрічається в передгір’ях.
C. virginea – масовий для хвойних лісових екосистем вид. Імаго зустрічається на квітах гадючника в’язолистого, арункусу звичайного, арніки гірської, чемериці і цілого ряду інших рослин. Літ розпочинається в кінці травня і триває до початку вересня, з максимумом у середині липня.
Тіло слабо витягнене, розміром 7-12 мм. Загальне забарвлення тіла чорне. Черевце у самців темно-руде, а у самок яскраво-руде. Надкрила зелені, синьо-зелені, золотисті, сині, темно-сині або фіолетові з металічним блиском, в грубій скульптурі. Вусики тонкі, у самців заходять за половину надкрил, а у самок – ледь сягають третини надкрил. Передньоспинка зі слабким бічним горбиком. На передньоспинці іноді наявна червона пляма, або вона є цілком червоною. Така форма дуже часто трапляється у західнокарпатських популяціях, тоді як у східнокарпатських – дуже рідкісна, і виявлена у Чивчинських горах. Виріст передньогрудей, між передніми тазиками, на кінці загострений.
Тіло личинки плоске, голова поперечна. Наличник поперечний, верхня губа широко заокруглена, з густими щетинками. Мандибули чорні, довгі, на вершині косо зрізані. Пронотум зморшкуватий, з країв не обмежений. Ноги довгі, з коричнюватими кігтиками. Рухові мозолі черевця в дрібних гранулах, які утворюють з дорзальної сторони 4 поперечних ряди, а з вентральної – 2. 9-й терґіт черевця озброєний склеротизованим зубцем. Довжина тіла 18 мм.
Личинки розвиваються у слабо зітлілій деревині смереки і дуже рідко ялиці білої. Заляльковування відбувається в ґрунті. Життєвий цикл триває 2 роки. Самки відкладають від 100 до 400 яєць, невеликими групами, на поверхню або у тріщини кори. Життєвий цикл триває два роки.
- Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
- Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
- Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
- Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
- Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
- Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
- Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.
- http://www.biolib.cz/en/taxon/id11205/ [Архівовано 4 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- http://www.cerambyx.uochb.cz/carilia.htm [Архівовано 13 червня 2008 у Wayback Machine.]
- http://www.cerambycoidea.com/foto.asp?Id=1941 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.faunaeur.org/full_results.php?id=115032 [Архівовано 17 жовтня 2012 у Wayback Machine.]