Перейти до вмісту

Вусач-булавоніг пиловусий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вусач-булавоніг пиловусий
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд: Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина: Хризомелоїдні (Chrysomeloidea)
Родина: Вусачі (Cerambycidae Latreille, 1802)
Підродина: Церамбіціни (Cerambycinae Thomson, 1860)
Рід: Вусач-булавоніг (Rhopalopus Mulsant, 1839)
Вид: Вусач-булавоніг пиловусий (Rh. spinicornis)
Rhopalopus spinicornis
Abeille de Perrin, 1869

Вуса́ч-булавоні́г пилову́сий (лат. Rhopalopus spinicornis Abeille de Perrin, 1869 ) — вид жуків з родини вусачів.

Поширення

[ред. | ред. код]

Rh. spinicornis належить до групи західно-центральноєвропейських видів у складі європейського зооґеографічного комплексу. Ареал охоплює Західну та Центральну Європу. У регіоні вид зустрічається в листяних лісах Закарпаття, півдня Чернівецької та, можливо, Івано-Франківської області.

Дорослі комахи зустрічаються переважно на зрубах в купах дров, на стовбурах дерев, ґрунті тощо. Личинки заселяють деревину різноманітних листяних дерев.

Жук середнього розміру, довжина його тіла коливається в межах 10-14 мм. Передньоспинка рівномірно вкрита густими цятками, які утворюють помітну зморшкуватість, разом з невеличкими гладкими ділянками. З боків передньоспинка, майже, заокруглена. Забарвлення тіла чорне, лише ноги, окрім основ стегон, яскраво-рудого кольору.

Личинка характеризується матовим пронотумом, його основа в найдрібніших борозенках, що переплітаються у всіх напрямках. Голова біля основи вусиків заокруглена, з кожної її сторони по одному вічку. Ноги короткі.

Генерація триває 2-4 роки.

Література

[ред. | ред. код]
  1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;

Посилання

[ред. | ред. код]