Вусач ялиновий великий західний
| Вусач ялиновий великий західний | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Monochamus sartor Fabricius, 1787 (самець)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Monochamus sartor Fabricius, 1787 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вуса́ч яли́новий вели́кий за́хідний (лат. Monochamus sartor Fabricius, 1787 = Monochamus rosenmuelleri (Caderhjelm, 1798) = = Monochamus mulsanti Seidlitz, 1891 = Monohammus okenianus Gistl, 1857 = Lamia sutor (Linnaeus) Panzer, 1794) — вид жуків з родини вусачів.
.jpg)
M. sartor — західно-центральноєвропейський вид, який входить до європейського зооґеографічного комплексу. Ареал охоплює території між Альпами та Карпатами. В регіоні Українських Карпат M. sartor — це звичайний вид, в гірській частині часто є масовим.
Приурочений до хвойних лісових угруповань утворених смерекою та ялицею. Зустрічається на вирубках та вітровалах. Дорослі комахи обгризають хвою, кору та луб молодих гілок смереки та ялиці. Літ триває з другої декади червня по вересень. Личинка розвивається в живій або свіжоповаленій деревині ялини та ялиці. Льотний отвір жуків має округлу форму, діаметром 6-8 мм.
M. sartor належить до великих жуків. Довжина його тіла становить 25-35 мм. Тіло видовжене, циліндричне, чорного кольору. Передньоспинка із гострим горбиком на боці. Надкрила в грубій скульптурі, перед серединою з прогином, їх вершини без густого волосяного опушення. У самиць наявні світлі волосяні плями на надкрилах. Вусики самця у два рази довші за тіло, у самиці – лише трошки заходять за надкрила. Вусики самиці зі світлими кільцями в першій половині члеників. Щиток густо опушений волосками, без голої серединної лінії.
У личинки з кожної сторони голови по 1 вічку. Вусики 3-членикові. Ментум відокремлений від субментуму. Основна частина пронотуму покрита мікроскопічними шипиками. Черевні мозолі в ґранулах, розташованих на дорзальній стороні в 4, а на вентральній – в 2 ряди. Анальний отвір трьохпроменевий, з укороченим нижнім променем.
Життєвий цикл триває два роки.
- Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
- Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
- Заморока А.М. Зоогеографічна характеристика вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) гірського масиву Ґорґан (Українські Карпати) // мат. наук. конф. — Дніпропетровськ, 2005. — с. 103—104;
- Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
- Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
- Lazorko W. Die Koleopterologische Fauna des Berges «Jayce Perehinske» und der Umgebung (Ukraine, Karpaten — Gorgany Kette) // Proc. of Shevchenko Scient. Soc. math. phys. and med. section. — 1953. — p. 24-28;
- Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
- Систематика виду на порталі BioLib (англ.) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Зображення та відомості про вид на порталі cerambyx.uochb.cz (англ.) [Архівовано 11 квітня 2008 у Wayback Machine.]