Перейти до вмісту

Вєрник Еміль Григорович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вєрник Еміль Григорович
Ім'я при народженнірос. Эмиль Григорьевич Верник Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився4 вересня 1924(1924-09-04) Редагувати інформацію у Вікіданих
Одеса, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер10 квітня 2021(2021-04-10) (96 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВостряковський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор, режисер, театральний режисер, радіоведучий, director of radio drama Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРосійський університет театрального мистецтва Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1947 — 2021
ДітиВєрник Ігор Емільович і Vadim Vernikd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Еміль Григорович Вєрник (нар. 4 вересня 1924, Одеса, Українська СРР, СРСР — пом. 10 квітня 2021, Москва, Росія)- головний режисер літературно-драматичного мовлення Всесоюзного радіо (1969—2002), народний артист Російської Федерації (1999).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 4 вересня 1924 року в Одесі. Через п'ять років вся сім'я переїхала до Харкова. У червні 1941 року, після закінчення школи, успішно склав іспити до Українського театрального інституту.

У вересні 1941 року, коли нацистські війська стали підходити до Харкова, сім'я евакуювалася до Казахстану, де Вєрник працював у свинорадгоспі, організував при місцевому клубі драмгурток. Під час війни Український театральний інститут перебував в евакуації в Саратові, куди за своєю ініціативою вирушив Еміль Григорович. У Саратові на той час перебував Московський ГІТІС, який був об'єднаний з Українським інститутом на правах українського відділення. Студенти інституту брали участь у виставах Саратовського театру опери та балету. Так у виставі «Пікова дама» з'явилися студенти ГІТІСу — Еміль Вєрник, Микола Богатирьов і Сергій Глазирін.

В 1946 році Вєрник закінчив акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського.

З 1947 по 1958 рік — актор і режисер театру «Московські літературні читання». З 1958 року став працювати як режисер на Всесоюзному радіо (його наставником був режисер Віктор Гейман), а з 1969 по 2002 рік був головним режисером літературно-драматичного мовлення. Під його керівництвом було здійснено понад 200 радіопостановок.

З 1970 року проводив двомовні літературні вечори за участю радянських і зарубіжних артистів.

Викладав на кафедрі майстерності актора Школи-студії МХАТ (доцент Школи-студії МХТ імені Чехова), професор Інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення і радіомовлення. Член Спілки театральних діячів.

Хвороба і смерть

[ред. | ред. код]

Помер 10 квітня 2021 року на 97-у році життя від зупинки серця в Першій міській лікарні Москви, куди був госпіталізований напередодні[2][3][4]. Церемонія прощання пройшла 13 квітня 2021 року в портретному фойє МХТ ім. А. П. Чехова[5][6][7]. Похований на Востряковському кладовищі (центральна територія, 4-а ділянка)[8][9].

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Дружина (1957—2009) — Анна Павлівна Вєрник (18 серпня 1927 - 10 червня 2009), педагог музичної школи.
    • Син дружини від першого шлюбу — Ростислав Дубинський[10].
    • Син — Ігор Емільович Вєрник (нар.. 11 жовтня 1963), актор, телеведучий, співак, народний артист Російської Федерації (2016).
      • Онук — Григорій (нар.. 30 листопада 1999).
    • Син — Вадим Емільович Вєрник (нар.. 11 жовтня 1963), теле — і радіоведучий, головний редактор журналу «ОК!», заступник художнього керівника МХТ імені А. П. Чехова.

Звання та нагороди

[ред. | ред. код]

Примітка

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Народный артист РФ Эмиль Верник умер от остановки сердца. Российская газета. 11 апреля 2021. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 11 апреля 2021.
  3. ↑ Умер народный артист Эмиль Верник. ТАСС. 11 апреля 2021. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 11 апреля 2021.
  4. ↑ Марина Райкина (11 апреля 2021). Вадим Верник рассказал о последних днях отца: готовились к худшему. Московский комсомолец. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 11 апреля 2021.
  5. ↑ Игорь Рязов (11 апреля 2021). Стали известны дата и место прощания с Эмилем Верником. Пятый канал. Процитовано 11 апреля 2021.
  6. ↑ В Москве прощаются с режиссёром Эмилем Верником [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Росбалт / www.rosbalt.ru
  7. ↑ В МХТ им. Чехова простились с режиссёром Эмилем Верником [Архівовано 12 червня 2021 у Wayback Machine.] // ТАСС / tass.ru
  8. ↑ В Москве простились с Эмилем Верником [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Известия / iz.ru
  9. ↑ Эмиля Верника похоронили на Востряковском кладбище [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // РИА Новости / ria.ru
  10. ↑ Игорь и Вадим Верники и их старший брат Ростислав Дубинский по-настоящему дружны. Архів оригіналу за 5 серпня 2014. Процитовано 30 травня 2021.
  11. ↑ Указ Президента РФ от 25 апреля 1995 года № 411 «О присвоении почётных званий Российской Федерации». Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 30 травня 2021.
  12. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 3 декабря 1999 года № 1594 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников радио и телевидения». Архів оригіналу за 1 січня 2019. Процитовано 30 травня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вєрник_Еміль_Григорович&oldid=44431646