Перейти до вмісту

Вівека Сельдал

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вівека Сельдал
швед. Viveka Seldahl
Дата народження15 березня 1944(1944-03-15)[1][2][3]
Місце народженняОскар[d], Швеція[3]
Дата смерті3 листопада 2001(2001-11-03)[1][2][3] (57 років)
Місце смертіKungsholm parishd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[3]
ПохованняСкугсчиркогорден[4]
Громадянство Швеція
Alma materGothenburg Theatre Academyd
Професіяакторка
Нагороди
IMDbID 0783015

Вівека Крістіна Сельдал (швед. Viveka Kristina Seldahl; нар. 15 березня 1944, Евераммер, провінція Ємтланд, Швеція — пом. 3 листопада 2001, Стокгольм) — шведська акторка, дворазова володарка премії «Золотий жук» за найкращу жіночу роль (вдруге посмертно)[5].

Стала відома завдяки участі в серіалі Raskens, пізніше в основному грала в театрі, часто з чоловіком Свелом Вулльтером. Успіх у кінематографі прийшов у 1990 році.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Вівека Сельдал народилася в Евераммері, провінція Ємтланд, недалеко від Естерсунда[6], проте зростала в Стокгольмі в приході Оскарс, де жили її рідні. Була дочкою матері-одиначки, тому багато часу проводила в Бармагоссені у батьків матері[7].

У шкільні роки любила співати і навіть виступала на випускному вечорі[6]. Після закінчення школи працювала покоївкою, продавчинею і офіціанткою[7], одночасно навчаючись акторської майстерності у Віллі Кобланка. У 1967 році, з третьої спроби, вступила до Гетеборзького театрального училища, яке закінчила в 1970 році[6].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Отримавши театральну освіту, Сельдал стала акторкою Гетеборзького міського театру. Зарекомендувала себе як талановита акторка в двох постановках за п'єсами Бертольта Брехта: «Свята Іоанна боєнь» (1973), де виконала головну роль, і «Кавказьке крейдяне коло» (1978, у ролі Груші Вахнадзе)[8]. На головній сцені Сельдал грала до 1978 року, після чого зі Свеном Вулльтером (її чоловіком з 1971 року) перейшла в тільки но створений філіал театр Ангередс — перший в Швеції заміський театр. Після так званого «Маніфесту» разом з чоловіком покинула Ангередс і в 1983 році заснувала Фольктеатер в Євлеборзі. В 1986 році стала акторкою Стокгольмського міського театру, де грала до самої смерті. У цьому театрі найбільш яскравими роботами стали ролі у виставах «Макбет» (1992) і «Трамвай „Бажання“» (1998)[6].

Успіх на телебаченні прийшов до Сельдал з роллю Нергордс-Анни в серіалі Raskens (1976). Разом з нею в ньому знімався і Вулльтер. Також популярною стала її участь у телефільмі Polisen som vägrade ge upp (1984), але решту часу акторка майже повністю присвячувала театральній роботі. У 1989 році вона знову з'явилася на екрані у фільмі S/Y Glädjen, за роль в якому була удостоєна першої премії «Золотий жук»[6]. Незабаром вийшло ще кілька фільмів за її участі: Änglagård (1992), Änglagård andra sommaren (1994), Jerusalem (1996) і Juloratoriet (1996), а також серіали Fasadklättraren і Hammarkullen[5].

Вівека Крістіна Сельдал не тільки грала в кіно, але і співала: її виконання можна почути, наприклад, в Änglagård — andra sommaren (пісні Där rosor aldrig dör і En vänlig grönskas rika dräkt)[9]. Також вона виконала головну пісню в трилері 1999 року Mamy Blue[10].

Останні роки

[ред. | ред. код]

Вівека Сельдал померла в 2001 році після довгої боротьби з онкологічним захворюванням. Її останнім фільмом стала мелодрама данського режисера Білле Аугуста «Пісня для Мартіна» (2001), за який вона посмертно була вдруге удостоєна премії «Золотий жук». У лютому 2001 року, незважаючи на хворобу, вона грала у своєму останньому спектаклі — Systrarna (за п'єсою «Три сестри») Стокгольмського міського театру за участю Івонн Ломбард та Бібі Андерссон[6].

Вівека Крістіна Сельдал похована на кладовищі Скугсчюркогорден у Стокгольмі[11].

Спадщина

[ред. | ред. код]

Svensk Filmdatabas характеризує Вівеку Крістіну Сельдал як одну з найбільш яскравих шведських акторок, з щирим поглядом, у якому відображалася емоційність і чуттєвість. Завдяки цьому їй вдалося втілити в життя кілька образів несентиментальних, незалежних і сильних жінок. Критик Томас Фурсер зазначав, що Сельдал вміла відмітити трагічність своїх ролей. В інтерв'ю акторка висловлювала жаль, що їй не дісталися великі жіночі ролі 1930-х і 1940-х років, їй не вистачало образів жінок, які виводили в своїх фільмах Хассе Екман та Інгмар Бергман. На сцені вона частіше мала можливість проявити свою здатність перетворити будь-яку роль в образ, що запам'ятовується, наприклад, у кількох п'єсах Брехта, в «Макбеті» і «Трамваї „Бажання“»[7].

В пам'ять акторки заснована щорічна премія для заохочення талановитих акторів театру[12].

Родина

[ред. | ред. код]

Вівека Крістіна Сельдал з 1971 року і до смерті була одружена зі Свеном Вулльтером. У 1975 році народила сина, Карла Сельдала.

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]
  • 1990 — премія «Золотий жук» найкращій акторці за роль Майя-Лєни Скуг у фільмі S/Y Glädjen[5];
  • 2001 — премія кінофестивалю в Карлових Варах[5];
  • 2002 — премія кінофестивалю в Санта-Барбарі[5];
  • 2002 — премія «Золотий жук» найкращій акторці за роль Барбари у фільмі «Пісня для Мартіна»[5].

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 1976 — Raskens (телесеріал)
  • 1982 — Ett hjärta av guld
  • 1984 — Polisen som vägrade ge upp (телесеріал)
  • 1984 — Taxibilder (телесеріал)
  • 1989 — S/Y Glädjen
  • 1991 — Guldburen (телесеріал)
  • 1992 — Änglagård
  • 1993 — Den gråtande ministern (телесеріал)
  • 1993 — För brinnande livet
  • 1994 — Änglagård — andra sommaren
  • 1996 — Harry & Sonja
  • 1996 — Jerusalem
  • 1996 — Juloratoriet
  • 1997 — Hammarkullen (телесеріал)
  • 1997 — Heta lappar
  • 1997 — Kenny Starfighter (телесеріал)
  • 1999 — Insider (телесеріал)
  • 1999 — Lusten till ett liv
  • 1999 — Vägen ut
  • 1999 — Mamy Blue
  • 2001 — «Пісня для Мартіна»

Обрані театральні роботи

[ред. | ред. код]
Рік Роль Вистава Режисер Театр
1987 Іветта «Матуся Кураж та її діти»
Бертольт Брехт 		Рагнар Лют Стокгольмський міський театр
1996 Кейт «Сільвія»
А. Р. Герні 		Рікард Гюнтер Фолькан
1997 — Jag älskar dig, markatta
Ноел Ковард 		Жиль Авергель Васатеатерн[13]
1999 Місіс Ніклбі Nicholas Nickleby
Девід Едгар 		Георг Мальвіус Стокгольмський міський театр
2001 Ірина Systrarna[14]Пер Улоф Енквіст за п'єсою Антона Чехова Бенні Фредрікссон Стокгольмський міський театр

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б Discogs — 2000.
  3. ↑ а б в г Sveriges dödbok 1860–2017 — 7 — Sveriges Släktforskarförbund, 2018.
  4. ↑ http://www.svenskagravar.se/gravsatt/45799868 — Svenskagravar.se.
  5. ↑ а б в г д е Viveka Seldahl – Svensk Filmdatabas. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  6. ↑ а б в г д е Caroline Olsson/TT (2001-11-04): «Skådespelerskan Viveka Seldahl har avlidit». [Архівовано 7 квітня 2018 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б в Qvist, P O (2004): «Viveka Seldahl — Beskrivning». [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Viveka Seldahl - Uppslagsverk - NE.se (швед.). www.ne.se. Процитовано 6 квітня 2018.
  9. ↑ Änglagård andra sommaren (1994) – Svensk Filmdatabas. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 квітня 2018.
  10. ↑ Viveka Seldahl – Svensk Filmdatabas. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 квітня 2018.
  11. ↑ «Skogskyrkogården, kvarter 12, gravnummer 51a». Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 30 червня 2019.
  12. ↑ Skarsgård fick Seldahl-pris. Hallandsposten (швед.). Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  13. ↑ Jag älskar dig, markatta | Svensk mediedatabas (SMDB) (швед.). smdb.kb.se. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 6 квітня 2018.
  14. ↑ Teater: Tjechov blickar på våra liv - DN.SE. DN.SE (sv-se) . 19 лютого 2001. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 6 квітня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Шведські актори Це незавершена стаття про шведського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вівека_Сельдал&oldid=42378029