Вівіан Сілвер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вівіан Сілвер
англ. Vivian Silver
івр. ויויאן סילבר‎
Народилася2 лютого 1949(1949-02-02)
Вінніпег, Канада
Померла7 жовтня 2023(2023-10-07)[1] (74 роки)
Беері, Ешколь, Беер-Шева[d], Південний округ, Ізраїль
·вогнепальна рана[2]
Країна Ізраїль
Діяльністьантивоєнна активістка
Alma materЄврейський університет
Знання мованглійська, іврит і арабська[3]
ЗакладІнститут стратегій миру та розвитку Неґеваd[4]

Вівіан Сілвер (англ. Vivian Silver, івр. ויויאן סילבר‎; також — Вівіан Сільвер, при передачі імені з івриту[5]; 2 лютого 1949(19490202), Вінніпег, Манітоба, Канада — 7 жовтня 2023, Беері, Ізраїль) — канадсько-ізраїльська феміністка та пацифістка[6]. Співзасновниця ініціативи знизу та організації «Жінки творять мир»[7], метою якої є «взаємоприйнятне вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту»[8]. Вбита під час різанини в Беері, яка була частиною атаки ХАМАСу на Ізраїль 2023 року[9].

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Вівіан Сілвер народилася 2 лютого 1949 року у Вінніпезі, Манітоба, Канада[10].

Сілвер вперше відвідала Ізраїль у 1968 році, на першому курсі коледжу[11]. Вона навчалася у Єврейському університеті в Єрусалимі, де вивчала психологію та англійську літературу[11]. Брала активну участь у Мережі єврейських студентів Північної Америки (англ. North American Jewish Students Network), де з 1972 року[12] була адміністраторкою «Прес-служби єврейських студентів» (англ. Jewish Student Press Service)[6], щоб, зокрема, тримати зв'язок із єврейськими студентськими газетами США[12]. На цій посаді Сілвер почала публікувати статті про ізраїльсько-палестинські відносини[6]. На останньому курсі коледжу Сілвер співзаснувала Студентський сіоністський альянс (англ. Student Zionist Alliance) у своєму кампусі, того року запрошена на національну конференцію Студентського сіоністського альянсу в Монреалі[11].

У 1973 році Сілвер і Шіфра Бронзник (англ. Shifra Bronznick) організували першу Національну конференцію єврейських жінок[6] у Нью-Йорці[12].

Активізм

[ред. | ред. код]

Сілвер іммігрувала до Ізраїлю в 1974 році і стала членкинею кібуцу Ґезер у рамках руху «Га-Бонім Дрор»[6][10][13][12]. У Ґезері стала секретаркою кібуцу, однією з небагатьох жінок, які посідали цю посаду[13], а пізніше очолила громаду[14]. Вона також відповідала за інфраструктуру, відповідаючи за будівництво та архітектуру[12]. Рання активність Сілвер зосереджувалася на правах жінок і гендерній нерівності в ізраїльському суспільстві[13]. З цією метою 1981 року вона заснувала відділ просування гендерної рівності Об'єднаного руху кібуців[11][13][14]. Також працювала в Кнесеті в підкомітеті з просування жінок у сфері праці та економіки[13], у Фонді Нового Ізраїлю та в керівному комітеті соціальної організації «Шатіл»[11].

1990 року переїхала разом із чоловіком і двома синами до Беері, кібуцу поблизу кордону із Сектором Гази[6][10]. Там ближче познайомилася з місцевою бедуїнською громадою та жителями Сектора Гази. З 1998 року працювала виконавчою директоркою Інституту стратегій миру та розвитку Негева (NISPED)[10][15][5]. Сілвер працювала в кібуці, щоб організовувати програми допомоги жителям Сектора Гази, такі як професійне навчання, і забезпечував справедливу оплату праці будівельників у Секторі Гази[10].

1998 року Сілвер і Амаль Єлсана Альхажуж заснували Арабо-єврейський центр рівності, розширення можливостей і співпраці, відгалуження NISPED[6][12][7][16][15]. Центр організував проєкти в Ізраїлі, Секторі Гази та на Західному березі[7][16], де Сілвер була співдиректоркою до 2014 року[17]. 2011 року Сілвер і Альхажуж отримали премію Віктора Дж. Ґолдберга за мир на Близькому Сході — щорічна премія Інституту міжнародної освіти, яка вручається парі арабських та ізраїльських активістів, які борються за мир[13].

До закриття кордону в 2007 році Сілвер працювала з жителями Сектора Гази в міжкультурних проєктах[6][18]. Одна група, яку вона заснувала, «Creating Peace» (укр. Створюючи мир), зосереджувалася на сприянні діловим зв'язкам між палестинськими та ізраїльськими ремісниками[6].

Сілвер була колишньою членкинею правління «Бецелем» — єрусалимської правозахисної організації[15]. Вона також була залучена до Альянсу за мир на Близькому Сході, а також низки їхніх членських організацій[19]. У рамках цієї роботи вона допомогла організувати та провести екскурсії по ізраїльській стороні кордону між Ізраїлем та Сектором Гази, щоб підвищити обізнаність про боротьбу жителів Сектору Гази[19].

Сілвер офіційно пішла у відставку в 2014 році[6]. Після виходу на пенсію та операції «Непорушна скеля», Сілвер співзасноувала ініціативу знизу та організацію «Жінки творять мир»[7][16], а також почала волонтерити з благодійною організацією «Шлях до зцілення» (івр. בדרך להחלמה‎) і громадською організацією «Проєкт Розана» (англ. Project Rozana) для транспортування пацієнтів із Сектора Гази на лікування до Єрусалиму[6][10][18].

4 жовтня 2023 року Сілвер взяла участь у мирному мітингу в Єрусалимі[6], який зібрав 1500 ізраїльських і палестинських жінок[20] з руху «Жінки творять мир» та палестинської групи «Жінки сонця» (англ. Women of Sun)[21].

Зникнення і смерть

[ред. | ред. код]

7 жовтня 2023 року канадський правозахисник Ірвін Котлер повідомив у мережі Твіттер, що Сілвер викрадено з її дому в Беері під час нападу ХАМАСу[15][16][22]. Сестра Сілвер розповіла, що коли вона розмовляла з нею по телефону 7 жовтня, Сілвер повідомила, що чує бойовиків ХАМАСу біля свого будинку[10]. Сілвер також написала друзям у WhatsApp подібне повідомлення[20]. Коли ізраїльські служби реагування прибули на місце, то виявили, що її будинок спалений і потрощений[23], але оскільки там не було тіла чи ознак боротьби, то Сілвер вважалася викраденою[9].

Родина та друзі Сілвер створили сторінку у Facebook[24], щоб спробувати зібрати більше інформації про її можливе місцеперебування[6], і звернулися до Червоного Хреста та канадського уряду з проханням допомогти знайти Сілвер та забезпечити її звільнення[6].

Останки Сілвер, знайдені в Беері, ідентифікували через 5 тижнів після нападу, а 13 листопада 2023 року її смерть підтвердили[9][25].

Після звістки про смерть Сілвер «Бецелем», Єврейська федерація Вінніпегу та організація «Жінки творять мир» вшанували її пам'ять[26][27]. Онлайнові слова вшанування Сілвер також опублікували канадський політик і правозахисник Ірвін Котлер, міністерка закордонних справ Канади Мелані Жолі, амбасадорка Канади в Ізраїлі Ліза Штадельбауер та ізраїльська політична діячка Ціпі Лівні[27][28]. 14 листопада прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо також згадав про смерть Сілвер на заході, сказавши, що буде «дуже сумувати за нею»[29].

Похорон Сілвер пройшов 16 листопада в кібуці Ґезер, де вона жила з 1974 по 1990 рік[14][30][31]. На її похороні були присутні близько 1500 людей[14][30][32]. Поховання планувалося у кібуці Беері[33].

Визнання

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Чоловік, Льюїс Зейґен (англ. Lewis Zeigen, івр. לואי זייגן‎; 05.10.1936—07.07.2016), із Брукліну, Нью-Йорк, теж переселився до Ізраїлю у 1970-х, де вони й познайомилися[36][37]. У пари було двоє синів (Хен та Йонатан) і четверо онуків[37][6][10][11].

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Öt héttel a Hamász támadása után azonosították Vivian Silver békeaktivista holttestét — 2023.
  2. ↑ https://www.cbc.ca/news/canada/israel-gaza-vivian-silver-1.7027333
  3. ↑ https://newvoices.org/2023/11/21/from-campus-to-kibbutz-vivian-silvers-legacy-as-a-jewish-student-leader/
  4. ↑ https://ajeec-nisped.org.il/?page_id=17691&lang=en
  5. ↑ а б Юрій Кобзар (11.10.2023). Бойовики ХАМАСу вбили та викрали активістів, що підтримували Палестину, – NYT. УНІАН. Процитовано 24.12.2023.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Lin-Sommer, Sam (11.10.2023). This 74-year-old peace activist, grandmother, and friend is feared abducted by Hamas. The Forward (англ.) . Архів оригіналу за 14.10.2023. Процитовано 25.12.2023.
  7. ↑ а б в г Norlian, Allison (24.11.2021). Living on the Border of Gaza and Israel: How an Israeli Woman Fights for Peace. Forbes (англ.) . Архів оригіналу за 9.10.2023. Процитовано 9.10.2023.
  8. ↑ Mission Statement (англ.) . Women Wage Peace. Процитовано 26.12.2023.
  9. ↑ а б в Canadian Israeli peace activist Vivian Silver, feared to be held hostage, confirmed killed in Hamas attacks. CBC News. 13.11.2023. Архів оригіналу за 13.11.2023. Процитовано 13.11.2023.
  10. ↑ а б в г д е ж и Sarick, Lila (9.10.2023). Vivian Silver, a Canadian who dedicated her life to peace, is feared kidnapped by Hamas terrorists. The Canadian Jewish News (англ.) . Архів оригіналу за 9.10.2023. Процитовано 9.10.2023.
  11. ↑ а б в г д е Vivian Silver – a Woman Waging Peace. Women Wage Peace (англ.) . 13 серпня 2018. Архів оригіналу за 9.10.2023. Процитовано 9.10.2023.
  12. ↑ а б в г д е Gila Axelrod (21.11.2023). From Campus to Kibbutz: Vivian Silver’s legacy as a Jewish student leader (англ.) . Процитовано 26.12.2023.
  13. ↑ а б в г д е ж Gingold, Barbara (28.09.2011). Vivian Silver: An Anglo in Israel. Lilith Magazine (англ.) . Архів оригіналу за 9.10.2023. Процитовано 9.10.2023.
  14. ↑ а б в г Burston, Bradley (16 листопада 2023). For Vivian Silver, whom we failed — remembering a lighthouse of a human being. The Forward (англ.) . Процитовано 16 листопада 2023.
  15. ↑ а б в г Masarwa, Lubna (9.10.2023). Prominent Israeli peace and human rights activist missing after Palestinian attack. Middle East Eye (англ.) . Архів оригіналу за 9.10.2023. Процитовано 9.10.2023.
  16. ↑ а б в г Kampeas, Ron (9.10.2023). A peace activist, a soldier, a son: Americans missing, wounded, dead in Hamas attack. www.timesofisrael.com (англ.) . Архів оригіналу за 9.10.2023. Процитовано 9.10.2023.
  17. ↑ Founders and Board of Directors (англ.) . ajeec-nisped.org.il. Процитовано 26.12.2023.
  18. ↑ а б Harvey, Adam (11.10.2023). Volunteer for sick Palestinian children believed to be among Hamas' hostages. ABC News (англ.) . Архів оригіналу за 13.10.2023. Процитовано 14.10.2023.
  19. ↑ а б Pagliaro, Jennifer (13.11.2023). Canadian Israeli peace activist, who was believed to be kidnapped, now confirmed dead: consulate. Toronto Star (англ.) . Архів оригіналу за 14.11.2023. Процитовано 14.11.2023.
  20. ↑ а б Cymerman, Henrique (9.10.2023). "I Hope My Mother is Kidnapped in Gaza". Agenda Publica El Pais. Архів оригіналу за 10.10.2023. Процитовано 9.10.2023.
  21. ↑ TOVAH LAZAROFF (04.10.2023). US: Palestinian, Israeli women are silent heroines of quest for peace (англ.) . Процитовано 25.12.2023.
  22. ↑ Searle, Tyler (8.10.2023). Winnipeg woman reportedly held hostage by Hamas. Winnipeg Free Press (англ.) . Архів оригіналу за 9.10.2023. Процитовано 9.10.2023.
  23. ↑ Bowen, Jeremy (13.10.2023). Missing peace activist Vivian Silver – son awaits news, good or bad. BBC News (англ.) . Архів оригіналу за 20.10.2023. Процитовано 14.10.2023.
  24. ↑ Фейсбук-група Missing-Vivian-Silver (англ.) . Процитовано 25.12.2023.
  25. ↑ Sieff, Kevin; Vinall, Frances; Parker, Nick (13.11.2023). Canadian Israeli peace activist Vivian Silver was killed in Hamas attack, son says. The Washington Post. Архів оригіналу за 14.11.2023. Процитовано 14.11.2023.
  26. ↑ Masarwa, Lubna (14.11.2023). Israelis and Palestinians pay tribute to peace activist Vivian Silver killed in kibbutz attack. Middle East Eye (англ.) . Архів оригіналу за 14.11.2023. Процитовано 14.11.2023.
  27. ↑ а б Sharma, Shweta (14.11.2023). Israel peace activist who advocated for Palestinian rights confirmed dead. The Independent (англ.) . Архів оригіналу за 14.11.2023. Процитовано 14.11.2023.
  28. ↑ Woods, Allan Woods (14.11.2023). 'A mighty legacy of peace building': Tributes are pouring in for Canadian-Israeli peace activist Vivian Silver. Toronto Star (англ.) . Процитовано 14.11.2023.
  29. ↑ 'She will be deeply missed': Trudeau responds to death of Canadian-Israeli peace activist Vivian Silver. Global News (англ.) . 14.11.2023. Архів оригіналу за 14.11.2023. Процитовано 15.11.2023.
  30. ↑ а б Dayan, Linda (16.11.2023). Thousands Attend Funeral of Slain Canadian-Israeli Peace Activist Vivian Silver. Haaretz (англ.) . Процитовано 16 листопада 2023.
  31. ↑ Mourners gather in Israel to honor memory of longtime peace activist Vivian Silver (англ.) . npr.org. 17 листопада 2023. Процитовано 20 березня 2024.
  32. ↑ ‘Hamas did not murder your vision’: Fellow peace activists eulogize Vivian Silver. Times of Israel.
  33. ↑ Canadian-Israeli peace activist Vivian Silver recalled as a role model at funeral (англ.) . thestar.com. 16 листопада 2023. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка); Текст «https://www.thestar.com/news/canada/canadian-israeli-peace-activist-vivian-silver-recalled-as-a-role-model-at-funeral/article_6881267c-c924-584f-b5a9-61b352dcdd0e.html» проігноровано (довідка)
  34. ↑ IIE Victor J. Goldberg Prize for Peace in the Middle East (англ.) . www.iie.org. Процитовано 24.12.2024.
  35. ↑ Sheen, David; Ahren, Raphael (28.09.2011). The Year's 10 Most Influential Anglo Immigrants. Haaretz (англ.) . Архів оригіналу за 19.10.2023. Процитовано 9.10.2023.
  36. ↑ זייגן לואי (івр.) . beeri.org.il. Процитовано 27.12.2023.
  37. ↑ а б Barbara Quarshie (14.11.2023). Vivian Silver Husband: Who was Lewis Zeigen (англ.) . Процитовано 25.12.2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вівіан_Сілвер&oldid=43395284