Перейти до вмісту

Відділ зарубіжної україніки Інституту книгознавства

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Відділ зарубіжної україніки
Споруда, у якій розміщено відділ
Споруда, у якій розміщено відділ
Споруда, у якій розміщено відділ
Основні дані
Засновано 1991
Приналежність Інститут книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
Сфера зарубіжна україніка
Розташування Київ Україна
Країна  Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартира Бібліотека по вулиці Володимирській 62 у Києві Редагувати інформацію у Вікіданих
Адреса Володимирська вул., 62 (станція метро «Університет»), каб. 302 (читальна зала)
Тип організація Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсторінка Відділ зарубіжної україніки
Мапа
Мапа

Ві́дділ зарубі́жної украї́ніки Інститу́ту книгозна́вства Націона́льної бібліоте́ки Украї́ни і́мені В. І. Верна́дського (ВЗУ ІК НБУВ) — науковий підрозділ-фондоутримувач, у якому зберігаються та досліджуються твори про Україну, видані у будь-якій країні будь-якою мовою, а також видання українською мовою, надруковані за межами України.

Створення

[ред. | ред. код]

Відділ створено 16 вересня 1991 року на базі фонду колишнього відділу спеціального зберігання літератури (спецфонд) Центральної наукової бібліотеки Академії наук УРСР (ЦНБ), де за часів Радянського Союзу зберігалися вилучені з загального обігу видання, що не дотримувалися офіційної ідеології. Спочатку відділ розміщувався в центральному корпусі бібліотеки (просп. Голосіївський, 3 у Києві), звідки в листопаді 2003 року був переміщений до будівлі на вул. Володимирській, 62. При цьому колекція реабілітованої літератури (понад 16 тис. одиниць зберігання) залишилася в центральному корпусі в загальному книгосховищі, де й зберігається дотепер.

Передісторія

[ред. | ред. код]

Формування спецфонду в його нинішньому вигляді розпочалося у січні 1945 року. Література зберігалася в окремому книгосховищі і не була відображена в загальних каталогах бібліотеки (разом з книжками з відкритого доступу вилучалися також і облікові картки). Упродовж «хрущовської відлиги» (середина 1950-х — середина 1960-х років) до загального книгосховища було повернено майже третину видань із спецфонду, у той час як у період застою (1970-ті — 1980-ті роки) відбувався зворотний процес — полиці спецфонду знову поступово заповнювалися. Починаючи з 1987 року, бібліотеки, що мали у своїй структурі відділи спецзбереження, почали систематично отримувати накази Головлітів СРСР та УРСР «Про повернення книг до загальних фондів». У січні 1990 року останнім наказом Головліту УРСР і СРСР «Про повернення книг до загальних фондів бібліотек» спецфонди було скасовано. У вересні того ж року рішенням дирекції ЦНБ всі видання, що залишалися на той час у спецфонді, у вигляді єдиної колекції реабілітованої літератури були передані до новоствореного залу зарубіжної україніки[1].

На час відкриття фонд Відділу зарубіжної україніки налічував 1500 книг і 4300 журналів, а станом на січень 2018 року — понад 34 тис. одиниць зберігання книжкових, періодичних та продовжуваних видань. Переважна його частина — це друкована продукція гуманітарного профілю: історія, філософія, релігієзнавство, мовознавство, економіка, художня література. Значно меншою кількістю видань представлені природничі та технічні науки. Загалом книжкові видання фонду Відділу зарубіжної україніки НБУВ становлять понад 16 тис. одиниць зберігання, а періодика — понад 18 тис. У структурі фонду наявні три колекції: Українського Народного Дому (УНД), Ярослава Рудницького та Служби безпеки України. Зберігаються також надходження, видані в Україні після здобуття незалежності, що мають особливу історико-культурну цінність(т. зв. Підручний фонд)[2].

Напрями діяльності

[ред. | ред. код]
  • Пошук зарубіжної україніки в поточному і ретроспективному планах.
  • Наукове забезпечення формування фонду української діаспори, вивчення діяльності видавничих центрів україніки за кордоном, розробка теоретичних і методичних засад створення репрезентативної колекції видань зарубіжної україніки, співпраця з міжнародними бібліотечними організаціями.
  • Забезпечення наукового процесу формування фонду зарубіжної україніки, його використання та введення в науковий обіг.
  • Створення резервних цифрових копій цінних та рідкісних видань.
  • Забезпечення комплексу робіт щодо оперативного бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів НБУВ фондами відділу та інформацією стосовно питань зарубіжної україніки.
  • Розробка методичних матеріалів з питань особливостей бібліографування видань зарубіжної україніки, напрацювання теоретичних аспектів цього питання, узагальнення світового досвіду.
  • Здійснення міжнародних наукових і культурних зв'язків із бібліотеками, науковими інституціями, видавництвами поза межами України.
  • Створення електронного інформаційно-аналітичного каталогу україномовних книжкових видань відділу, реєстраційно-аналітичного каталогу періодичних видань відділу, бази даних бібліографічних джерел зарубіжної україніки[3].

Довідково-пошуковий апарат

[ред. | ред. код]
  • Каталоги: алфавітний; систематичний.
  • Картотеки: персоналій; українознавчих центрів; дарів.
  • База даних: електронний каталог відділу зарубіжної україніки; імідж-каталог.

Керівники

[ред. | ред. код]

Режим роботи

[ред. | ред. код]
  • Понеділок — субота: 9.15 — 17.30.
  • Вихідний день: неділя.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Супронюк О. Відділ зарубіжної україніки НБУВ (1991—2011): історія, здобутки, завдання // Бібліотечний вісник. — 2012. — № 2. — С. 43–51.
  2. Дідківська Г., Дегтяренко Л. Фонд відділу зарубіжної україніки: [до 80-річчя НБУВ] // Бібліотечний вісник. — 1998. — № 2. — С. 36–39; Фонд відділу зарубіжної україніки [Архівовано 18 березня 2018 у Wayback Machine.].
  3. Відділ зарубіжної україніки. Архів оригіналу за 18 березня 2018. Процитовано 18 березня 2018.

Література

[ред. | ред. код]
  • Антонюк Т. Д. Бібліографія зарубіжної україніки — інтегральна складова національної бібліографії // Бібліотека. Наука. Комунікація. Стратегічні завдання розвитку наукових бібліотек: матеріали міжнародної наукової конференції (3–5 жовтня 2017, м. Київ). — К.: НБУВ, 2017. — С. 427—429.
  • Антонюк Т. Д. Відділ зарубіжної україніки як осередок збереження національної пам'яті // Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання: Збірка наукових праць. — Тернопіль, 2017. — С. 10–13.
  • Антонюк Т. Д. Замасковані видання фонду відділу зарубіжної україніки НБУВ: характеристика, зміст, особливості бібліографічного опису // Бібліотека. Наука. Комунікація. Стратегічні завдання розвитку наукових бібліотек: матеріали міжнародної наукової конференції (3–5 жовтня 2017, м. Київ). — К., 2017. — С. 100—102.
  • Антонюк Т. Д. Перспективы развития отдела зарубежной украиники Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского // Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции розвития: Научно-практический и теоретический сборник. — К,, 2017. — Вып. 13. — С. 158—166.
  • Дідківська Г., Дегтяренко Л. Фонд відділу зарубіжної україніки: [до 80-річчя НБУВ] // Бібліотечний вісник. — 1998. — № 2. — С. 36–39.
  • Супронюк О. Відділ зарубіжної україніки Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського: організація та становлення // Український історик. — 2006. — № 1–3. — С. 245—254.
  • Супронюк О. Відділ зарубіжної україніки НБУВ (1991—2011): історія, здобутки, завдання // Бібліотечний вісник. — 2012. — № 2. — С. 43–51.
  • Супронюк О. Зарубіжна україніка: проблеми вивчення // Бібліотечний вісник. — 1997. — № 2. — С. 12–15.

Посилання

[ред. | ред. код]