Перейти до вмісту

Відносини Ірландія — НАТО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ірландія — НАТО
Ірландія
Ірландія 		НАТО
NATO

Ірландія та Організація Північноатлантичного договору мають офіційні стосунки з 1999 року, коли Ірландія приєдналася як член програми НАТО " Партнерство заради миру" (ПЗМ) і підписалася до Ради євроатлантичного партнерства НАТО (РЄАП). На сьогодні Ірландія не прагнула вступити як повноправний член НАТО через традиційну політику військового нейтралітету.

Новітня історія відносин між НАТО та Ірландією

[ред. | ред. код]
Солдати Ірландської армії у складі сил Косово отримують медаль НАТО за Косово (березень 2010 р.)

У 1949 р. Ірландія була готова домовитись про двосторонній оборонний пакт із США, але виступала проти вступу до НАТО, доки питання про Північну Ірландію не було вирішено із Сполученим Королівством (див. “Проблеми 1968–1998 рр.”).[1] Офіційні відносини між НАТО та Ірландією розпочались у 1999 році, коли Ірландія стала підписантом програми НАТО "Партнерство заради миру" та Ради євроатлантичного партнерства Альянсу. З тих пір НАТО та Ірландія активно співпрацювали з питань миротворчості, гуманітарної допомоги, порятунку та врегулювання криз та розвивали практичне співробітництво в інших військових сферах, що становлять взаємний інтерес, в рамках Ірландської програми індивідуального партнерства (ІПП) та Індивідуальної програми партнерства та співробітництва (ІПКП), який узгоджується спільно кожні два роки.[2] Співпраця Ірландії з НАТО зосереджена навколо історичної політики нейтралітету країни у збройних конфліктах, що дозволяє ірландським військовим розміщуватись у миротворчих та гуманітарних місіях, де є мандат ООН ( резолюція Ради Безпеки ООН або резолюція Генеральної Асамблеї ООН), за умови схвалення уряду та Дайла Еріана (ірландський парламент). Це відомо як політика Ірландії "потрійного замка".[3][4]

Ірландія бере участь у процесі планування та перегляду Партнерства заради миру (ПЗМ), метою якого є підвищення сумісности збройних сил Ірландії, оборонних сил з іншими країнами-членами НАТО та приведення їх у відповідність із прийнятими міжнародними військовими стандартами щодо успішного розгортання з іншими професійними силами мирних операцій за кордоном.[5]

Ірландія підтримує поточні сили під проводом НАТО в Косово (КФОР) і робить це з 1999 року, і надала обмежену кількість військ Міжнародним силам сприяння безпеці (МССБ) в Афганістані (2001–2014), оскільки вони були санкціоновані. резолюціями Ради Безпеки ООН. Програма боротьби зі СВУ МССБ в Афганістані значною мірою була розроблена старшими офіцерами Ірландського армійського корпусу. Раніше в 1997 році, до того, як Ірландія мала офіційні стосунки з альянсом, вона розгорнула персонал на підтримку миротворчої операції під проводом НАТО в Боснії та Герцеговині, де значна частина її сил входила до складу міжнародної компанії військової поліції, що головним чином діяла в Сараєво.[6][7]

Потенційний вступ Ірландії до НАТО

[ред. | ред. код]

На сьогодні Ірландія офіційно не подала заявку на вступ як повноправного члена НАТО через свою давню політику військового нейтралітету.

Громадська думка в Ірландії продовжує підтримувати політику позаблоковості у збройних конфліктах, і в даний час жодна основна політична організація не підтримує повне входження в НАТО як партійну лінію.[8] Існував і продовжує існувати ряд окремих політиків та груп політиків, які підтримують приєднання Ірландії до НАТО, головним чином, але не обмежуючись правоцентристською партією "Fine Gael" (у 2013 році молодіжне крило партії Young Fine Gael ухвалило рішення закликаючи ірландський уряд розпочати переговори про вступ з НАТО).[9][10][11] Загальновідомо, що референдум потрібно провести перед тим, як змінити нейтралітет або вступити до НАТО.[12]

Колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив під час візиту до Дубліна в 2013 році, що Ірландії "відкриті двері" для вступу в НАТО в будь-який час, заявивши, що країну будуть "гаряче вітати" і вже розглядають як "дуже важливий партнер".[13]

У січні 2015 року британський та ірландський уряди підписали свою першу угоду про взаємну оборону - історичний Меморандум про взаєморозуміння (Меморандум про взаєморозуміння), що поглиблює оборонну співпрацю в майбутньому.[14]

Військові Ірландії є членами бойових груп ЄС, як частина Спільної політики безпеки та оборони (СЗПП) Європейського Союзу (ЄС), більшість країн-членів якої є членами НАТО.[15]

Американські військові зупинки в Ірландії

[ред. | ред. код]

Повітряні споруди Ірландії регулярно використовуються військовими США для транзиту військового персоналу за кордон, головним чином на Близький Схід. Ірландський уряд розпочав постачання військових та цивільних повітряних споруд в Ірландії для використання збройними силами США під час Першої війни в Перській затоці 1991 року. Після терактів 11 вересня 2001 року уряд Ірландії запропонував використовувати ірландський повітряний простір та аеропорти американським військовим на підтримку війни в Афганістані та вторгнення в Ірак 2003 року, за умови, що літаки будуть без зброї, без вантажу зброї, боєприпаси або вибухові речовини, не брати участь у зборі розвідувальних даних, і що ці рейси не є частиною військових навчань або операцій на той час.[16] Аеродром Кейсмент, Болдонел (військовий) та аеропорт Шеннон (цивільний), що використовуються як зупинні пункти, бачили більше 2,4 мільйонів американських військовослужбовців з 2002 по 2014 рік[17] За цей період через Шеннон щодня проходило в середньому понад 500 американських військовослужбовців.[18]

Використання США Балдоннел і Шеннон був предметом суперечок в Ірландії з - за викриттів в грудні 2005 року Бі - бі - слідчої телевізійній програмі Newsnight, що Шеннон був використаний, принаймні, 33 разів для негласного Центрального розвідувального управління (ЦРУ) польотів, експлуатовані перед компанії, як частина політики уряду США, відома як " надзвичайна передача ". "Нью-Йорк Таймс" також повідомила, що число становить 33, хоча мова йде про "Ірландію" в цілому, а не про Шеннона, тоді як "Міжнародна амністія" стверджує, що кількість рейсів перевищує 50. Болдоннель бачив подібні претензії, але перевірити які неможливо, оскільки це військова авіабаза. Влада США та Ірландії спростувала ці звинувачення.[19] Згідно з витоками американських дипломатичних повідомлень ( WikiLeaks ) від посольства США в Дубліні, тодішній міністр закордонних справ Ірландії заявив главі місії, що ірландська влада підозрювала, що ЦРУ неодноразово використовувало літаки, замасковані під комерційні польоти, передати ув'язнених, затриманих в Афганістані, на затоку Гуантанамо на Кубі для допиту та затримання - використовуючи Шеннон для заправки в процесі - та попереджаючи про юридичні наслідки для Ірландії та США.[20]

Захист повітряного простору Ірландії

[ред. | ред. код]
Ірландський повітряний корпус покладається на застарілий одномоторний турбовинтовий тренажерний літак Pilatus PC-9, який не може літати зі швидкістю сучасних реактивних літаків

Ірландський повітряний корпус, елемент повітряних сил Ірландських сил оборони, широко сприймається як нездатний захищати повітряний простір Ірландії через значну відсутність фінансування, обладнання, підготовки та персоналу. Його роль здебільшого обмежується захистом риболовлі на підтримку Військово-морської служби Ірландії та невійськовими авіаційними службами, такими як охорона поліції, повітряна швидка допомога, VIP-транспорт, пошуково-рятувальна та матеріально-технічна підтримка, на якій вона розробила свої знання щодо своїх розмірів. Оскільки Ірландія не є членом НАТО, вона не користується інтегрованими європейськими військовими радіолокаційними системами виявлення та обладнанням рівня НАТО. Повітряний корпус не має можливості перехоплювати швидкісні реактивні літаки, і попередні повітряні вторгнення бачили, як британські Королівські ВПС (RAF), союзник НАТО, реагували і супроводжували небажані літаки з контрольованого Ірландією повітряного простору.[21]

Середня крейсерська швидкість повітря для комерційних пасажирських літаків становить від 878 до 926 км / год [22] тоді як максимальна швидкість Pilatus PC-9 від Повітряного корпусу становить лише 593 км / год.[23]

У лютому 2015 року два російські ядерно-здатні стратегічні бомбардувальники Ту-95 Ту-95 "Ведмідь" увійшли в підконтрольний Ірландії повітряний простір без дозволу, без попередження, з відключеними транспондерами і не подавши планів польотів, що викликало серйозне занепокоєння в ірландському авіаційному управлінні (IAA), який запобіжним заходом був змушений відвести низку цивільних пасажирських літаків із шляху російських бомбардувальників.[24] Російський військовий літак був допитаний реактивними літаками RAF Eurofighter Typhoon, які зіткнулися з Великої Британії, демонструючи відсутність ірландської військової відповіді та залежність від Великої Британії для захисту повітряного простору Ірландії. Російські бомбардувальники не потрапляли в суверенний повітряний простір Ірландії, але Міністерство оборони подало скаргу російським дипломатам у Дублін, і міністр оборони публічно випромінював свій гнів на вторгнення, а також на зриви та небезпеку, які це спричинило для комерційного повітряного руху. Пізніше з'ясувалося, що норвезькі військові (союзник НАТО) перехопили російські військові комунікації, вказуючи на те, що один з літаків несе ядерний корисний вантаж (ядерну ракету, яка на той момент не була "в режимі реального часу"). Британські звіти візуально підтвердили, що один із бомбардувальників мав ядерну боєголовку.[25] Той факт, що російські військові бомбардувальники, що несли ядерну зброю, пролетів у межах 12 морських миль від ірландського узбережжя, викликав значну тривогу.[26]

У липні 2015 року уряд Ірландії розкрив плани придбати наземну радіолокаційну систему далекого спостереження для Ірландської авіаційної адміністрації та Сил оборони для відстеження таємних літаків, що летять у контрольованому Ірландією повітряному просторі, включаючи військові літаки, які не подають документи план польоту та вимкнення транспондерів. Міністр оборони Саймон Ковені заявив, що збільшення спроможности дозволить краще покрити повітряний простір Атлантики, за який відповідає IAA. Як повідомляється, радари спостереження на великі відстані коштують 10 мільйонів євро і розглядаються як пріоритетна закупівля для надання цивільним та військовим владам поліпшеної компетенції з моніторингу повітряних вторгнень. [27] Рішення широко пов'язували безпосередньо з вторгненням Росії.

Угоди з Великою Британією про протиповітряну оборону

[ред. | ред. код]

Можливість захопленого авіалайнера в повітряному просторі Ірландії, швидше за все, призведе до реагування швидкої реакції (QRA) авіацією НАТО, і вважається, що з британським урядом існують таємні домовлености щодо оборони повітряного простору Ірландії. [28] [29]

У 2016 році в ірландській пресі повідомлялося, що кілька років попередні конфіденційні угоди були укладені між урядами Ірландії та Великої Британії щодо захисту ірландського повітряного простору від терористичних загроз. Звіти показують, що Міністерство оборони Ірландії, Міністерство закордонних справ та Управління авіації Ірландії уклали двосторонню угоду з британськими ВВС, Управлінням цивільної авіації, Міністерством оборони та Управлінням закордонних справ та Співдружности, що дозволяють британським військовим проводити збройні операції всередині Ірландії суверенний або контрольований Ірландією повітряний простір у разі реального часу або передбачуваної загрози повітряного нападу терористів на Ірландію або сусідню країну. [30]

Зовнішні відносини Ірландії з державами-членами НАТО

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ NATO's 'neutral' European partners: valuable contributors or free riders?. NATO. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 10 жовтня 2015.
  2. ↑ NATO's relations with Ireland. NATO. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 9 жовтня 2015.
  3. ↑ Ireland: dealing with NATO and neutrality. NATO Review Magazine. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 15 липня 2015.
  4. ↑ Lee, Dorcha (18 вересня 2014). Time to adjust the peacekeeping triple lock. The Irish Times. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 15 липня 2015.
  5. ↑ Defence Questions: Irish cooperation with NATO in Ukraine. Eoghan Murphy TD. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 15 липня 2015.
  6. ↑ Current Missions > ISAF. Defence Forces Ireland. Архів оригіналу за 16 July 2015. Процитовано 15 липня 2015.
  7. ↑ Current Missions > KFOR. Defence Forces Ireland. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 15 липня 2015.
  8. ↑ O'Carroll, Sinead (13 лютого 2013). Poll: Should Ireland give up its neutrality?. thejournal.ie. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 15 липня 2015.
  9. ↑ YFG Calls for Ireland to Engage in Accession Talks with NATO. Young Fine Gael (YFG). 22 липня 2013. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 10 жовтня 2015.
  10. ↑ McCullagh, David (19 травня 2015). David McCullagh blogs on Ireland's defence policy. RTÉ Prime Time. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 18 липня 2015.
  11. ↑ Roche, Barry (30 серпня 2014). Ireland should change position on military neutrality, says academic. The Irish Times. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 15 липня 2015.
  12. ↑ Challenges and opportunities abroad: White paper on foreign policy (PDF). Department of Foreign Affairs and Trade Ireland. Архів оригіналу (PDF) за 13 вересня 2018. Процитовано 15 липня 2015.
  13. ↑ Lynch, Suzanne (11 лютого 2013). Door is open for Ireland to join Nato, says military alliance's chief. The Irish Times. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 15 липня 2015.
  14. ↑ UK and Ireland sign historic defence agreement. Her Majesty's Government (HMG). Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 10 жовтня 2015.
  15. ↑ O'Halloran, Maire (6 жовтня 2015). Dáil majority backs Irish military role in EU battle group. The Irish Times. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 жовтня 2015.
  16. ↑ 50 aircraft refused access to Irish airspace over munition concerns in 2016. Irish Examiner. 9 січня 2017. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  17. ↑ McConnell, Daniel (10 серпня 2014). 15pc rise in number of US military flights landing at Shannon. Irish Independent. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 жовтня 2015.
  18. ↑ Clonan, Tom (15 серпня 2016). Tom Clonan: Why it's time to have an open and honest debate about our neutrality. thejournal.ie. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 4 вересня 2016.
  19. ↑ Gilmore accepts US assurance of no rendition flights through Shannon. Thejournal.ie. 20 вересня 2011. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 15 січня 2014.
  20. ↑ Rendition flights 'used Shannon'. The Irish Times. 17 грудня 2010. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 10 жовтня 2015.
  21. ↑ O’Riordan, Sean (20 лютого 2015). Russian nuclear bombers enter Irish airspace for second time. Irish Examiner. Архів оригіналу за 28 листопада 2015. Процитовано 10 жовтня 2015.
  22. ↑ Phases Of A Flight. REStARTS. Архів оригіналу за 24 August 2016. Процитовано 5 вересня 2016.
  23. ↑ Jane's All The World's Aircraft 2003–2004. Jackson. 2003. с. 455—456.
  24. ↑ O’Riordan, Sean (3 березня 2015). Passenger planes dodged Russian bombers. Irish Examiner. Архів оригіналу за 21 вересня 2015. Процитовано 10 жовтня 2015.
  25. ↑ Intercepted Russian bomber was carrying a nuclear missile over the Channel. The Express. 1 лютого 2015. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 10 жовтня 2015.
  26. ↑ O’Riordan, Sean (12 лютого 2015). Russian bomber in Irish air space 'had nuclear weapon'. Irish Examiner. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 10 жовтня 2015.
  27. ↑ O'Brien, Stephen (5 липня 2015). €10m radar goes to the front line of military shopping list. The Sunday Times. Процитовано 6 липня 2015.[недоступне посилання]
  28. ↑ Lavery, Don (2 березня 2003). Government's secret plan to ask Britain for help if attacked. Irish Independent. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 3 березня 2016.
  29. ↑ O’Riordan, Sean (11 лютого 2015). How much to protect skies above Ireland?. Irish Examiner. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 10 жовтня 2015.
  30. ↑ O’Riordan, Sean (8 серпня 2016). RAF tornado jets could shoot down hijacked planes in Irish airspace. Irish Examiner. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 4 вересня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Відносини_Ірландія_—_НАТО