Відносини між Демократичною Республікою Конго та Німеччиною
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
| Відносини між Демократичною Республікою Конго і Німеччиною | |
|---|---|
 | |
 Демократична Республіка Конго |
 Німеччина |
Відносини між Демократичною Республікою Конго і Німеччиною характеризуються насамперед допомогою в цілях розвитку, яку Німеччина надає в ДР Конго. Німеччина є однією з найважливіших країн-донорів ДР Конго.[1]
Німецькі дослідники Георг Швайнфурт (1863) і Герман фон Віссманн (1880) зіграли важливу роль в європейському дослідженні і відкритті Конго. Останній діяв від імені Леопольда II, короля бельгійців німецького походження.[2] Після Конголезької конференції в Берліні в 1884/85 роках Леопольд заснував Вільну державу Конго, якою він керував як своєю приватною власністю. Жорстока експлуатація конголезького населення під час правління Леопольда стала відомою як звірства в Конго і, за оцінками, забрала від 5 до 15 мільйонів конголезьких життів.[3] Коли жорстокість його правління стала всесвітньо відомою, він був змушений поступитися Конго бельгійській державі в 1908 році.[3]
Після здобуття країною незалежності незалежне Конго та Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) у 1960 році встановили дипломатичні відносини, а Патріс Лумумба вирушив до Вецляра, де зустрівся з політиками та представниками бізнесу. Вбивство Лумумби через рік викликало численну реакцію німецької громадськості. Європейські найманці, в тому числі Герд фон Блоттніц, брали участь у наступному повстанні Сімби в країні.[2] У 1970 році Конго також встановило дипломатичні відносини з Німецькою Демократичною Республікою (НДР). У 1978 році в країні розпочала свою роботу Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit, яка була перейменована на Заїр.[1]
У 1997 р. до влади в країні прийшов Лоран-Дезіре Кабіла, який скинув багаторічного деспота Мобуту Сесе Секо. Потім країна була перейменована з Заїру на Демократичну Республіку Конго. Його син і наступник Йозеф Кабіла відвідав Німеччину в 2002 році, а через два роки знову відвідав його. У 2015 році міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр відвідав міста Кіншаса і, а через рік відбувся візит міністра розвитку Герда Мюллера.[2][1]
Двостороння інвестиційна угода між двома країнами існує з 1969 року, а в 2008 році була заснована Німецько-конголезька торгово-промислова палата (фр. Chambre de commerce et de industrie germano-congolaise, CCIGC). Однак економічні зв'язки майже не розвинені через нестабільне становище в країні та численні збройні конфлікти. Поки що в ДР Конго, де є великі поклади сировини, майже не активізувалися німецькі компанії.[1]
У 2021 році обсяг спільної торгівлі становив трохи менше 223 мільйонів євро, з яких 102 мільйони становив німецький експорт до ДР Конго.[4] У той час як Німеччина передає в країну в основному хімічну та промислову продукцію, натомість вона імпортує переважно продовольство та сировину.
Німеччина є четвертим за величиною донором допомоги розвитку (Official Development Assistance) країні після США, Франції та Європейського Союзу. У період з 2015 по 2019 рік допомога склала 400 млн євро.[1] Співробітництво в галузі розвитку має три пріоритетні сфери: мир і соціальна згуртованість, навколишнє середовище і природні ресурси, а також зростання і сталу зайнятість.[5]
Серед успішних спільних проєктів, реалізованих з 2008 по 2020 рік, — будівництво пунктів питної води для 1,5 млн осіб, ухвалення національної стратегії боротьби з дитячою працею, відкриття банківських рахунків для 1,8 млн малих підприємств, будівництво 800 км доріг, 120 шкіл та 44 медичні центри.[5]
У 2013 році в Мюльхаузені було засновано Товариство німецько-конголезької дружби e.V.[6] З 2015 року Goethe-Institut має офіс зв'язку в Кіншасі. Також в країні активно діють Фонд Конрада Аденауера та Фонд Ганса Зайделя.[1]
У 2010 році в Німеччині проживало трохи менше 10 000 мігрантів з ДРК.[7] Відомими німецькими конголезцями є футболісти Седрік Макіаді, Рідле Баку, Еліас Качунга, Рейнгольд Ябо та Ріхард Сукута-Пасу.
Німеччина має посольство в Кіншасі.[8]
ДР Конго має посольство в Берліні.[9]
- ↑ а б в г д е Amt, Auswärtiges. Deutschland und die Demokratische Republik Kongo: Bilaterale Beziehungen. Auswärtiges Amt (нім.). Процитовано 24 жовтня 2022.
- ↑ а б в Kongo (Demokratische Republik, Zaire) – pangloss.de. www.pangloss.de. Процитовано 24 жовтня 2022.
- ↑ а б Marc von Lüpke (13 вересня 2013), Kolonialherr Leopold II. – das belgische Monster, Der Spiegel (German) , ISSN 2195-1349, процитовано 13 жовтня 2022
- ↑ Rangfolge der Handelspartner im Außenhandel (PDF). Statistisches Bundesamt. Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ а б Auswärtiges Amt. Entwicklungspolitische Zusammenarbeit mit der Demokratischen Republik Kongo (нім.). Процитовано 13 жовтня 2022.
- ↑ GmbH, GBI-Genios Deutsche Wirtschaftsdatenbank. Gesellschaft für Deutsch-Kongolesische Freundschaft e.V. in Mühlhausen , Kraichgau | Firmenauskunft GENIOS. GENIOS Firmendatenbank für Deutschland (нім.). Процитовано 24 жовтня 2022.
- ↑ Mapping afrikanischer Communities in Deutschland – Eine Analyse von Daten des Statistischen Bundesamtes (PDF). Robert Koch‐Institut. Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2022. Процитовано 13 жовтня 2022.
- ↑ Auswärtiges Amt. Deutsche Vertretungen in der Demokratischen Republik Kongo (нім.). Процитовано 13 жовтня 2022.
- ↑ Auswärtiges Amt. Vertretungen der Demokratischen Republik Kongo in Deutschland (нім.). Процитовано 13 жовтня 2022.
