Координати: 44°55′59″ пн. ш. 34°06′03″ сх. д. / 44.93312° пн. ш. 34.10072° сх. д. / 44.93312; 34.10072

Військовий цвинтар (Сімферополь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Військовий цвинтар
укр. Військовий цвинтар (Сімферополь), трансліт. Військовий цвинтар
Військовий цвинтар, 2012 рік.
Військовий цвинтар, 2012 рік.
Військовий цвинтар, 2012 рік.
Інформація про цвинтар
44°55′59″ пн. ш. 34°06′03″ сх. д. / 44.93312° пн. ш. 34.10072° сх. д. / 44.93312; 34.10072
КраїнаУкраїна Україна
РозташуванняСімферополь
Відкрито1948
Закрито1967
ТипВійськовий цвинтар
СтатусЗакрито для поховань
Адреса:
вул. Старозенітна

Військовий цвинтар (крим. Arbiy mezarlıq) — цвинтар у Сімферополі, Автономна Республіка Крим, в Центральному районі.

Знаходиться між вулицями Старозенітна (Чумакарська) та Громадянська поруч з Старовірменським цвинтарем.

Закрито для поховань, площа 2.1199 га.

Центральною домінантою біля цвинтаря є металевий шпиль. На постаменті шпиля встановлено прямокутну меморіальну дошку з габро, розміром 0,55×0,9 м, з написом: «Вічна слава Радянським воїнам, загиблим у боях за свободу та незалежність нашої Батьківщини у Великій Вітчизняній війні 1941—1945» (рос. «Вечная слава Советским воинам, павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины в Великой Отечественной войне 1941—1945»). Під дошкою — барельєфне зображення лаврової гілки, пофарбоване у зелений колір. Перед основою шпиля розбиті дві прямокутні клумби з габаритними розмірами 0,75х0,75х0,35 м, огороджені бетонним парапетом.

Підходи до секторів здійснюються від центральної пішохідної алеї завширшки 11,7 м з бетонним покриттям. Зі східного боку алею огороджує бетонний парапет заввишки 0,15 м, із західного — парапет, покритий бетонними плитами, заввишки 0,4 м. На початку алеї, при вході на цвинтар, влаштований майданчик з бетонним покриттям, розміром 22,3×35,7 м, захищена бетонним парапетом, на якому встановлений металевий паркан заввишки 1,2 м, у вигляді стовпців із декоративним заповненням між ними. Від майданчика до алеї ведуть бетонні сходи шириною 8,0 м. Територія цвинтаря захищена бетонним парканом заввишки 2,5 м. Габаритні розміри цвинтаря — 167,0×133,0 м.[1]

Сьогодні доступ на меморіальний цвинтар вільний, територія не зовсім доглянута, хоч і видно сліди ремонту обелісків та надгробків, не охороняється, а в погожий день тут гуляють підлітки та дітлахи з найближчих будинків.

Історія

[ред. | ред. код]

У період окупації міста німецько-румунськими військами під час Другої світової війни на околиці вірменського цвинтаря на вулиці Старозенітній були поховані військовополонені, замучені нацистами у таборах та в'язницях, а також підпільники та партизани. На території цвинтаря поховані радянські воїни 51-ї та Приморської армій, моряки Чорноморського флоту, що загинули у 1941 році, в період оборони Криму, радянські воїни 19-го танкового корпусу, 51-ї, 2-ї гвардійської та Окремої Приморської армії, загиблі у 1944 році в період звільнення Криму від нацистських загарбників, а також померлі від ран у сімферопольських шпиталях у 1944—1945 роках.

З 1946 року на території кладовища проводили поховання інвалідів Другої світової, що померли у 1946—1950 роках. Постановою Ради Міністрів СРСР від 14 жовтня 1948 року було засновано військовий цвинтар. У 1949—1951, 1967 роках на території військового цвинтаря було проведено перепоховання із села, а зараз району міста Сергіївка, парків та скверів міста Сімферополя, а також перепоховання з братніх та одиночних могил поза цвинтарем.

У 1971—1975 роках, у період реконструкції та благоустрою цвинтаря, здійснювалися перепоховання із секторів військового цвинтаря. Замість чотиригранних пірамід та прямокутних стовпчиків з альмінського каменю було встановлено типові надгробки з меморіальними дошками.[2]

У 1982—1983 роках на території військового цвинтаря було проведено перепоховання останків радянських воїнів з 1-го цивільного цвинтаря міста Сімферополя.

Відомі поховання

[ред. | ред. код]
  • Мошкарін Іван Миколайович (1921—1944) — Герой Радянського Союзу, майор Радянської Армії, в період боїв за визволення Криму від німецьких загарбників командував 432-м танковим батальйоном (101-ї танкової бригади, 19-го танкового корпусу, 4 Українського фронту). У листопаді 1944 року в бою під час форсування затоки Сиваша було смертельно поранено. Звання Героя Радянського Союзу було надано Мошкаріну І. М. посмертно; нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Вітчизняної війни І-го ступеня.
  • Лебедєв Анатолій Тимофійович (1916—1948) — Герой Радянського Союзу, льотчик штурмової авіації, старший лейтенант Радянської Армії, учасник боїв за визволення Криму від німецьких загарбників, Білорусії, Польщі; нагороджений орденами Леніна, двома Червоного Прапора, Вітчизняної війни І-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.
  • Трубаченко Василь Петрович (1915—1941) — Герой Радянського Союзу, льотчик-винищувач, капітан Радянської Армії. У Радянській Армії з 1931 року брав участь у боях на річці Халхін-Гол (1939). На фронтах Другої світової війни з червня 1941 року з початком німецько-фашистського наступу на Крим восени 1941 року брав участь в оборонних боях. Здійснив 28 вильотів, збив 3 літаки супротивника, загинув в одному з боїв над Перекопом.
  • Вілін Іван Петрович (18.05.1901-19.04.1944) — генерал-майор авіації, 1943 р. був заступником командира 214-ї штурмової авіадивізії, яка підтримувала ельтигенців і брала участь у Кримській наступальній операції. 17 квітня 1944 р. Іван Петрович атакував на мисі Херсонес ворожий аеродром. У бою його Іл-2 був підбитий, помер у сімферопольському військовому шпиталі. Герой був похований у Сімферополі у Профспілковому сквері, а на початку 70-х перепохований на Військовому цвинтарі міста. Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни І ступеня (посмертно). 18 травня 1948 року указом Президії Верховної Ради РРФСР село Бурлюк було перейменовано на Віліне. У селі встановлено пам'ятник льотчику Віліну І. П.
  • Борзилов Семен Васильович (1893—1941) — командир ескадрону 1920 р. громив у Криму врангелівців. На початок Другої світової війни один із найдосвідченіших і уславлених танкових командирів Червоної армії. Надалі — командир 7-ї танкової дивізії 6-го механізованого корпусу. 4 червня 1940 року надано звання генерал-майора танкових військ. З серпня 1941 року — начальник автобронетанкових військ 51-ї армії. Убитий уламком у бою в районі оборони міста Армянська під Перекопом 28 вересня 1941 року. Був похований поблизу могили Комунарів у Комсомольському сквері м. Сімферополя. Перепохований у 1971—1975 роках на Військовому цвинтарі у Сімферополі.
  • Новіков Василь Сергійович (1913—1945) — Герой Радянського Союзу, гвардії капітан, командир роти 184-го гвардійського стрілецького полку (62-а гвардійська стрілецька дивізія, 37-а армія, Степовий фронт), нагороджений двома орденами Леніна.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Воинское кладбище (ОКН 484). crimea-voopik.ru. Процитовано 3 листопада 2023.
  2. Форум - Poxoronka: Воинское кладбище Симферополь (1/1). poxoronka.ru. Процитовано 3 листопада 2023.