Вікторов Павло Вікторович
| Вікторов Павло Вікторович | |
|---|---|
| Псевдо | Вікторів |
| Народився | 1869 |
| Помер | 1920 |
| Діяльність | кооператор, громадський діяч, благодійник культури |
| Галузь | cooperative movementd[1] і культура[1] |
| Відомий завдяки | засновник і член Правління «Дніпросоюзу», відповідальний за торговельну діяльність |
| Знання мов | українська[1] |
Павло́ Ві́кторович Ві́кторов (нар. 1869 — пом. 1920) — український кооператор, член Правління Дніпросоюзу, благодійник української культури.
З 1917 року — один з організаторів і член правління Дніпровського союзу споживчих товариств (Дніпросоюз).
Відповідав за торговельну діяльність. Відряджався до Одеси, яка була одним з центральних осередків союзу.
У ніч з 24 на 25 березня 1919 року разом з дружиною, а також подружжями членів Правління «Дніпросоюзу» Гавсевича і Ботвиновського був заарештований більшовиками.[2]
Був благодійником української культури. За це 1920 року Павло Григорович Тичина присвятив йому посмертно вірш «Пам'яти П. В. Вікторова» («Свобода, рівність і любов», «Блажен, блажен, благословен…»), музику до якого написав Кирило Стеценко.
- Вікторов Павло // Ізборник [Архівовано 22 листопада 2017 у Wayback Machine.] Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1
- Вінок Павлу Вікторову: Поезії, музика, статті, біографія, спомини / Упорядкував і зредагував А. Харченко. — К.: Дніпросоюз, 1920. Включає вірш «Пам'яти П. В. Вікторова» П. Тичини та партитуру нот К. Стеценка. Автори поетичних творів, статей та спогадів: О. Кобець, А. Харченко, С. Салум, М. Верхошанська, Д. Коліух, К. Леве, М. Нечипорович, І. Федорченко, А. Гінзбург-Наумов, М. Кочевський.