Грачов Віктор Олександрович

	Віктор Грачов
	Віктор Грачов
Особисті дані
Повне ім'я	Віктор Олександрович ; Грачов
Народження	17 вересня 1956 (68 років)
	Торецьк
Зріст	172 см.
Вага	71 кг.
Прізвисько	«Паганіні»
Громадянство	СРСР; Україна
Позиція	нападник, тренер
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Звання	Заслужений тренер України
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Віктор Олександрович Грачов (17 вересня 1956, Торецьк) — радянський і український футболіст, тренер. Майстер спорту СРСР з 1980 року. Заслужений тренер України з 2002 року.

Біографія

Грачов Віктор Олександрович народився 17 вересня 1956 року в місті Торецьк Донецької області. Закінчив Дзержинський гірничий технікум. Навчаючись в тенікумі, успішно грає за міську футбольну команду дорослих у нападі.

Захистивши диплом гірничого техніка, з осені 1974 року, Віктор Грачов грає в дублюючому складі майстрів донецької команди «Шахтар», а в 1975 році в команді «Спартак» (м. Орел), звідки призван в Радянську Армію.

Під час служби в Туркестанському військовому окрузі був запрошений грати в команду «Колхозчі» (м. Ашхабад), якою керував у минулому гравець донецького «Шахтаря» В. Шаличев. За три сезони (1976—1978) забив 23 голи.

Сезон 1979 року Віктор Грачов грає в московській команді «Торпедо» під керівництвом відомого в країні тренера В. Салькова, де провів 12 ігор.

З 1980 року грає в команді майстрів донецького «Шахтаря». У ці роки В. Грачов — активний учасник міжнародних матчів «Шахтаря» в рамках Кубків УЄФА — у 6 іграх забив 5 м'ячів. Виступав у складі національної та олімпійської збірних СРСР, в міжнародних іграх забив 22 голи.

В сезонах 1980 і 1983 років — володар Кубка СРСР з футболу. А всього в турнірах за Кубок СРСР з футболу він провів 36 матчів і забив 7 м'ячів. За підсумками сезонів 1983-84 років Віктор Грачов входив до числа 33-х найкращих у СРСР футболістів і під № 1 до числа найсильніших в Україні. У чемпіонатах Вищої ліги СРСР Грачов провів 292 матчі і забив 66 голів.

7 липня 1990 року на стадіоні команди донецького «Шахтаря» в присутності 20 тисяч уболівальників закінчив спортивну кар'єру гравця. Закінчивши школу тренерів, багато років працював на посаді тренера з підготовки резерву команди «Шахтар». Удостоєний звання «Заслужений тренер України».

Живе в місті Полтава. Віктор Олександрович одружений, має сина. Виступав за команди «Спартак» Орел (1975), «Колхозчі» Ашхабад (1976—1978), «Торпедо» (Москва) (1979), «Шахтар» (Донецьк) (1980—1981, 1982—1990), «Спартак» (Москва) (1982) , «Вашуташ» (Дебрецен), Угорщина (1990—1991), БВСК Будапешт, Угорщина (1991—1993).

За збірну СРСР зіграв 1 матч. За олімпійську збірну СРСР зіграв 6 матчів, забив 1 гол. Тренував команди: «Шахтар-2», Таврія (Сімферополь). Очолював аматорську збірну України. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2011)^[1].

Статистика виступів

Клубна

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки		Інші		Всього
Клуб	Сезон	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Спартак О	1975	14	0	-	-	-	-	-	-	14	0
Колхозчі	1976	34	7	1	0	-	-	-	-	35	7
	1977	35	8	1	0	-	-	-	-	36	8
	1978	35	8	2	1	-	-	-	-	37	9
Торпедо	1979	12	0	5	1	-	-	-	-	17	1
Шахтар	1980	16	4	8	0	-	-	-	-	24	4
Шахтар	1981	33	12	5	1	-	-	1	0	39	13
Спартак М	1982	5	1	2	0	-	-	-	-	7	1
Шахтар	1982	23	5	-	-	-	-	-	-	23	5
	1983	30	8	4	3	4	4	-	-	38	15
	1984	31	8	3	0	2	1	1	0	37	9
	1985	30	12	3	0	-	-	-	-	33	12
	1986	23	7	4	1	-	-	1	0	28	8
	1987	23	3	2	1	-	-	-	-	25	4
	1988	20	1	2	0	-	-	-	-	22	1
	1989	24	4	3	1	-	-	-	-	27	5
	1990	23	1	2	0	-	-	-	-	25	1
Дебрецен	1990-91	16	3	1	0	-	-	-	-	17	3
БВСК	1991-92	25	6	1	0	-	-	-	-	26	6
БВСК	1992-93	14	4	1	0	-	-	-	-	15	4
Дебрецен	1993-94	25	6	2	0	-	-	-	-	27	6
Шахтар	1994-95	6	0	4	3	-	-	-	-	10	3
Всього за Шахтар		282	65	40	10	6	5	3	0	331	80
Всього за кар'єру		497	108	56	12	6	5	3	0	562	125

Досягнення

Володар Кубка СРСР (2): 1980, 1983 років.
Володар Кубка сезону СРСР: 1984 рік.
Фіналіст Кубка СРСР (3): 1985, 1986 років.
Володар Кубка України: 1995 року.
Найкращий бомбардир Кубка володарів Кубків УЄФА: 1983-84 ^[2].
Найкращий легіонер чемпіонату Угорщини: 1992 року.
У списку 33 найкращих футболістів сезону в СРСР : (2): № 2 - 1983, 1984 років.
Член Клубу бомбардирів Олега Блохіна — 105 голів

Примітки

↑ Указ Президента України № 579/2011 від 12 травня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України ветеранів, тренерів та працівників акціонерного товариства «Футбольний клуб «Шахтар» (Донецьк)». Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.
↑ Кубок Кубків Topscorers. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 24 січня 2011.

Література

Микола Травкін: "Збірна СРСР". Харків. 1991 рік. (рос.)
Виктор Савченко. Наш Дзержинск. — Донецк, ООО ИПП «Промінь», 2008, с. 405 — 407 (рос.)
Олексій Бабешко, Андрій Бабешко: "«Шахтарю» - 70 років. Хто є хто. Футболісти «Шахтар» (Сталіно) 1936-2005". Донецьк. 2005 рік. (рос.)
Олексій Бабешко, Андрій Бабешко: "«Шахтар» (Донецьк). Історія команди 1936-2006" Донецьк. 2006 рік. (рос.)
Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 16. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)

Посилання

Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
Профіль (рос.) . Rusteam.Permian. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 21 грудня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 16 серпня 2014. Процитовано 21 грудня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
Профіль (анг.) . National Football Teams. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)

[1] Указ Президента України № 579/2011 від 12 травня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України ветеранів, тренерів та працівників акціонерного товариства «Футбольний клуб «Шахтар» (Донецьк)». Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.

[2] Кубок Кубків Topscorers. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 24 січня 2011.

[1]

[2]