Перейти до вмісту

Кирій Віктор Владиславович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Віктор Кирій)
Кирій Віктор Владиславович
Народився9 серпня 1964(1964-08-09) (60 років)
Україна Ічня
Місце проживанняУкраїна Дрогобицький район
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик, медієвіст, біблеїст, поет, перекладач, публіцист Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНіжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Галузьлітературознавство, етнологія, релігієзнавство

Ві́ктор Владисла́вович Кирі́й (9 серпня 1964(19640809), Ічня) — медієвіст, дослідник-шекспірознавець, дослідник давньої історії, біблеїст, поет, перекладач драматичних та поетичних творів, автор одного із перекладів Євангелія на українську мову, публіцист, художник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у місті Ічня на Чернігівщині. До 1989 року мешкав у селі Крупичполе[1][2]. Закінчив філологічний факультет НДПІ у 1985 р. Після здобуття вищої освіти працював сільським учитилем на Ічнянщині. З 1989 року мешкає на Дрогобичині. Після переїзду працював державним службовцем у Дрогобичі, журналістом - у Дрогобичі (відповідальний секретар газети "Дрогобицький вісник"; заступник головного редактора газети "Франковий край") З 2006 р. - старший науковий співробітник ВГО «Бойківське етнологічне товариство». Редактор видання "Бойків світ". Блогер (ютуб-канал «Віктор Кирій»)".

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Особливо вартісна і актуальна праця Віктора Кирія «Київ і Плісненськ у скандинавських писемних пам'ятках Середньовіччя[3]», Дрогобич, Посвіт, 2022. Монографія незаперечно доводить той факт, що державність Київської Русі має свій початок виключно в Україні (а не в Росії, як вважалося до останнього часу).

Світова наука погоджується із російською наукою у тому, що нібито початок державності Київської Русі був покладеним у російському середньовічному містечку Ладозі (чи Новгороді на Волхові), де, за відомостями копії давньоруського літопису «Повісті врем'яних літ», яка виготовлялася у Росії в XIV ст., нібито князював Рюрик — започатківець основної князівської династії Київської Русі.

Але ці дані вступають у суперечність зі змістом численних скандинавських саґ, у яких згадані давньоруські міста Гольмґард (Київ) та Альдеґ'юборг (Плісненськ). Перше з цих міст російська наука безпідставно ототожнює із Новгородом Великим, а друге — із Ладогою. Невідповідності такого ототожнення російські учені пояснюють «помилками» у саґах.

Монографія В. Кирія доводить, що ототожнення Гольмґарда з Києвом, а Альдеґ'юборга із Пліснеськом у численних середньовічних саґах ХІІ — ХІІІ ст. має системний характер, що не може бути пов'язаним із помилками авторів.

Віктор Кирій є одним із дослідників, які розвивали Ретландівську версію в контексті Шекспірівського питання. У його працях ця гіпотеза, висунута на поч. ХХ ст. Карлом Блябтроєм та Луїсом Бостельманом (не залежно один від одного),  вперше отримує системні докази й відповідно — право називатися «Ретландівською теорією».

Вже перша із цих праць отримала схвальні відгуки літературознавців. Зокрема, доктор філологічних наук, професор Ужгородського університету Іван Зимомря та доцент Ужгородського університету Олена Зимомря пишуть у своїй рецензії: «Що впадає в око? Власне, те, що праця Віктора Кирія „Під масками Шекспіра і Сервантеса“ не є новаторською в розумінні пошуку кандидатури на „роль Шекспіра“. Її трансформована вартість полягає насамперед в герменевтичнеому матеріалі. Дослідник послідовно і переконливо проникає у підтекст численних фрагментів відповідної творчості, розкриваючи перед читачем його зв'язки з різними реаліями історичного та біографічного характеру»[4].

Дослідник дешифрував мінойське піктографічне письмо і першим запропонував на його основі своє дешифрування славнозвісного Фестського диску, яке має логічний зв'язок у тексті пам'ятки. Як виявилося, це є гімн Великій богині мінойців.

Про іншу працю В. Кирія доктор історичних наук, професор Ужгородського університету Микола Вегеш писав: «У 2013 році „Етногенеза арійських та доіндоєвропейських народів…“ Віктора Кирія та Любомира Сікори стала єдиним виданням із пострадянського простору, чия електронна версія потрапила до загального електронного каталогу історичної літератури Університету Торонто, де репрезентовані 149 виданнь зі всього світу за 2003—2012 рр.»[5].

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Кирій В., «Київ і Плісненськ у скандинавських писемних пам'ятках Середньовіччя», Дрогобич, Посвіт, 2022—108 с.
  • Кирій В., «Таємничий автор „Гамлета“ і „Дон Кіхота. Частини І — ІІІ“», Дрогобич, «Посвіт», 2022—520 с. ISBN — 978-617-8274-78-8
  • Кирій В., «Таємничий автор „Гамлета“ і „Дон Кіхота“», Дрогобич, «Посвіт», 2018—260 с. ISBN — 978-617-7624-52-2
  • Кирій В., «Віра і Ліра. Збірка поезії», Дрогобич, «Посвіт», 2017. — 40 с.
  • Кирій В., «Фестський диск — в етнокультурному контексті. Дешифрування мінойського піктографічного письма», Дрогобич, «Посвіт», 2016. — 304 с.— ISBN 978-617-7401-46-8.[6]
  • Кирій В., Сікора Л. «Етногенеза арійських та доіндоєвропейських народів. Історико-етнологічне дослідження», Львів, «Піраміда», 2012. — 842 с. — ISBN 978-966-441-276-3  [7]
  • Кирій В., Сікора Л., «Етногенеза русинів», Дрогобич, «Посвіт», 2017  — 964 с. — ISBN 978-617-7401-96-3
  • Кирій В, «Під масками Шекспіра і Сервантеса», Дрогобич, «Коло», 2012—383 с. — ISBN 978-617-642-046-0[8]
  • Кирій В., «Україна і християнський вибір постмодерної Європи», Дрогобич, 2015 (на правах рукопису) — 432 с.
  • Кирій В, «Месія. Життя, смерть і життя», Дрогобич, «Коло», 2010—236 с. — ISBN 978-966-2450-46-0
  • Кирій В., Сікора Л., «Давня Русь — неоміфи і реалії», Дрогобич, «Коло», 2010—267 с.
  • Кирій В., Сікора Л., «Символіка сімки в прадавніх культурах. Таємниця ексмпейського казана», Дрогобич, «Коло», 2010—100 с.
  • Кирій В., Сікора Л., «Кельтське походження гуннів та антів», Дрогобич, «Коло», 2012—180 с.
  • Кирій В., Сікора Л., «Дописемний період села Гаї Нижні. Етногенеза субетносу бойків у контексті етнокультурних реалій давньої історії Європи», Дрогобич, «Коло», 2010—167 с.
  • Кирій В., «Арфа Орфеєва. Лірика й поеми різних років (збірка)», Дрогобич, 2021—360 с.[9]
  • Кирій В., «Життєпис Ісуса Христа — в цитатах історичних документів, укладений в хронологічній послідовності описуваних подій», Дрогобич, «Посвіт», 2021—268 с.[10]
  • Кирій В. (перекладач), «Канонічні Єванегелія у новому перекладі», Дрогобич, «Посвіт», 2020—343 с
  • Кирій В., «Шестибожжя давньоруського пантеону — у контексті індоєвропейської (патріархальної) та доіндоєвропейської (матріархальної) релігійних традицій», Дрогобич, «Посвіт», 2017—208 с. ISBN 978-617-7624-00--3
  • Кирій В., «Лелеги-трипільці — першовідкривачі заокеанського континенту», Дрогобич, 2019 — 76 с. ISBN 978-617-7835-38--6[11]
  • Кирій В. «Маланкування — рефлексія культу підземних богів- володарів — Мокоші та Волоса» // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Літературознавство. 2018. Вип. 48. С. 53 — 64.
  • Кирій В. «Знак Плеяд — символ богині-володарки підземного світу» // Народознавчі зошити. 2018. № 3 (141). С. 671—675.
  • Кирій В. «Етнокультурна ідентичність СімаРеґла» («Сімарґла») // Народознавчі зошити. 2017. № 6 (138). С. 1433—1438.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Family tree of Viktor Kyriy. Geneanet (англ.). Процитовано 24 січня 2025.
  2. ↑ Віктор Кирій (26 жовтня 2024), Родовід В. Кирія, побудований на архівних документах – як зразок для наслідування державним мужам, процитовано 24 січня 2025
  3. ↑ Кирій, Віктор (2022). Київ та Плісненськ - у скандинавських писемних пам'ятках Середньовіччя. Дрогобич: Посвіт. с. 108. ISBN 978-617-8003-91-3.
  4. ↑ Зимомря, Іван; Зимомря, Олена (2014). Рух переємності художнього досвіду (PDF). http://www.aphn-journal.in.ua/archive/5_2013/29.pdf. Тернопільський Державний Університет. Процитовано 26 вересня 2022. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  5. ↑ Вегеш, Микола (2017). «ЕТНОГЕНЕЗА РУСИНІВ» ЯК ЯВИЩЕ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕТНОЛОГІЇ (PDF). https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/32077/1/Післямова%20до%20книги%20Етногенеза%20русинів.pdf. Посвіт. Процитовано 26 вересня 2022. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  6. ↑ Скачать Кирій В. Фестський диск в етнокультурному контексті. Дешифрування мінойського піктографічного письма [PDF]. www.twirpx.com (рос.). Процитовано 23 серпня 2022.
  7. ↑ Kyriĭ, Viktor; Sikora, Li͡ubomyr (2012). Etnoheneza ariskykh ta doindoievropeiskykh narodiv: istoryko-etnolohichne doslidzennia. Lʹviv: Piramida. ISBN 978-966-441-276-3.
  8. ↑ Скачать Кирій В.В. Під масками Шекспіра і Сервантеса [PDF]. www.twirpx.com (рос.). Процитовано 23 серпня 2022.
  9. ↑ Арфа Орфеєва. Лірика й поеми різних років (збірка) - Віктор Кирій - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 23 серпня 2022.
  10. ↑ Життєпис Ісуса Христа – в цитатах історичних документів, укладений в хронологічній послідовності описуваних подій - Віктор Кирій - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 25 вересня 2022.
  11. ↑ Лелеги-трипільці - першовідкривачі заокеанського континенту - Віктор Кирій - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 26 вересня 2022.


В'ячеслав Липинський Це незавершена стаття про українського історика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кирій_Віктор_Владиславович