Вікіпедія:Перейменування статей/Станіслав Конецпольський → Станіслав Конєцпольський
Джерела до Конєцпольський та Конецпольський
- Конєцпольський
- Орфографічний словник УМІФ: Конєцпо́льський
- Володимир Голобуцький, 1903-1993. Запорозьке козацтво. — К.: Вища шк., 1994. — 539 с. ISBN 5-11-003970-4 / Рекомендовано Міністерством освіти України для використання в навчальному процесі. Рецензенти: доктори іст. наук М. Ю. Брайчевський, І. К. Рибалка. Розділ IX
- Роман Іваничук. Вода з каменю. Саксаул у пісках. – Х., Фоліо, 2007. – 416 с. / С. 50.
- Віктор Горобець, нар. 1964. Князі і гетьмани усієї Русі. «Через шаблю маєм право». Злети і падіння козацької держави 1648–1783. Історія без цензури. К., Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. 352 с. Рецензенти: Геннадій Боряк, доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України; Володимир В'ятрович, кандидат історичних наук
- Віктор Горобець, нар. 1964. Україна: Десятиліття «золотого спокою» та доба революційного збурення. 1638-1650. Київ, Кріон, 2012. 240 стор. ISBN:978-966-1658-71-3 / Конєцпольський та Придніпровська Конєцпольщина
- не АД. Андрій Чайковський, 1857—1935. Перед зривом (7 сторінка); Заклятий козак, etc.
- слабке АД. Михайло Грушевський, 1866-1934. Історія України-Руси. — Том VIII. — Розділ II. — С. 7.
- Іван Крип'якевич, 1886-1967. Богдан Хмельницький. К., 1954; - 2-е вид., виправлене і доповнене / Відп. ред. Ф.П. Шевченко, І.Л. Бутич, Я.Д. Ісаєвич. - Львів: Світ, 1990, - 408 с. ("Пам'ятки історичної думки України") ISBN 5-11-000889-2 — С. 16—18, 67, 73—76
- не АД. Панас Феденко, 1893-1981. Amor Patriae (Любов до Батьківщини): історична повість. Мюнхен, Дніпрова хвиля, 1962. 256 с.
- Мицик Ю. А. Хоча стаття Конецпольський Станіслав, водночас родове місто Конєцполь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Петро Панч, 1891-1978. Гомоніла Україна: історичний роман – Київ, Радянський письменник, 1954. – 463 с.
- Ліна Костенко, нар. 1930. Берестечко. Історичний роман. / с. 120
Після Ліни Костенко ставлю крапку. Якщо академіки історики не є неодмінно авторитетами у орфографії, то Ліна Костенко у питанні мови одна авторитетніше усіх разом взятих українських мовознавців. Оскільки обов'язок мовознавців - читати літературу і писати правопис та словники на підставі того, як пишуть письменники. Кожна наукова рекомендація мовознавців повинна мати посилання на літературу, саме там існує мова. Все інше то вигадки і псевдонаука.
— Юрій Дзядик (о•в) 15:07, 30 серпня 2017 (UTC).
- Конецпольський
- Козацька спадщина: Альманах Нікопольського регіонального відділення НДІ козацтва при Інституті історії України НАНУ. - Вип. 2. - Нікополь - Дніпропетровськ: Пороги, 2005. - 140 с. Редакційна колегія: С.В.Абросимова, В.М.Андрєєв, А.В.Бойко {відповідальний секретар), В.О. Євтушенко, С.А.Лепявко, І.І.Лиман, В.І.Мільчев, В.А.Смолій (голова), Т.В.Чухліб (заступник голови). Головний редактор: В.В.Грибовський. Рецензенти: А.В. Бойко, В.М. Андреев / Брехуненко В. А., д.і.н., стор. 51; Пилипенко В., магістрант, стор. 57.
- Іван Ле. Хмельницький. Том 2.
- Петро Панч, 1891-1978. Гомоніла Україна: історичний роман – Київ, Дніпро, 1970. – 579 с.
- Павло Загребельний. Я, Богдан. Харків, Фоліо, 2003. 162 с. ISBN: 966-03-2158-9 / С. 35
- Костянтин Басенко, 1923–1973. Початок. Історичний роман. - К., Радянський письменник, 1972 - 551 стор. / На сторінках 262, 269, 495; К., Дніпро, 1982. 582 с.
- Мицик Ю. А. Конецпольський Станіслав, водночас родове місто Конєцполь // Енциклопедія історії України. Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. - К., Наукова думка, 2008. - 568 с.
@Aeou та Yakudza: Прошу. Необхідно порівняти і зважити джерела. — Юрій Дзядик (о•в) 15:07, 30 серпня 2017 (UTC).
- дослідження -не- / -нє-
Статистика Гугл пошуку.
- Квасневський 26 200
- Кваснєвський 33 800
- Александр Квасневський 9 810
- Александр Кваснєвський 11 100
- Кваснєвський Сигізмунд Карлович (1878—1937) — ксьондз, настоятель костелів у Вінниці, Проскурові, Ростові на Дону та Києві
Згідно першому правилу ВП:МОВА: «Усі слова, які є в орфографічному словнику Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, слід писати згідно зі словником». В орфографічному словнику УМІФ однозначно: Конєцпо́льський, і немає Конецпольський.
Крім того, форма Конєцпо́льський абсолютно переважає над Конецпольський у живій літературній та науковій українській мові. Конєцпольський завжди писали і продовжують писати письменники, серед них Ліна Костенко, Роман Іваничук, історики, зокрема Іван Крип'якевич, Володимир Голобуцький, Віктор Горобець, причому в рецензованих наукових виданнях, серед рецензентів Михайло Брайчевський, Федір Шевченко, Ярослав Ісаєвич, див. talk:Станіслав Конецпольський.
З формальної сторони, правило § 104 має винятки, не внесені у Правопис. Ми спокійно сприймаємо те, що Вікіпедія може містити статті, яких немає у жодному словнику. Так само слід спокійно сприймати те, що ми можемо знаходити в АД і враховувати винятки, не вказані у Правописі. Це потрібно відзначити у ВП:МОВА
— Юрій Дзядик (о•в) 21:06, 30 серпня 2017 (UTC).
Проти До правопису змін не було внесено. Передаємо польське ie як е, що в більшості випадків доречно етимологічно (тут конець).--ЮеАртеміс (обговорення) 07:19, 31 серпня 2017 (UTC)
- Якщо слово є у словнику, дилетанські непрофесійні міркування щодо застосування норм Правопису заборонені як порушення ВП:ОД. Вони можуть мати наслідком помилкові висновки, оскільки правописні норми можуть мати винятки, постійно змінюються, уточнюються. — Юрій Дзядик (о•в) 08:57, 31 серпня 2017 (UTC).
Проти Наразі це значно більше схоже на помилку в УЛІФі (на жаль, такі є), ніж на правило. Варіант із тим, що це виняток, але при цьому в джерелах переважає саме правописний варіант, є чимось нереальним: мені невідомо жодного іншого такого винятку. В джерелах значна перевага Концепольського через Е за прваописом, у тому числі й в провідних джерелах:
- Енциклопедії, зокрема, ЕІУ (провідна з цієї теми), УРЕ, ШС
- Праці провідних істориків, такі як Микола Аркас, Дмитро Яворницький, Іван Крип'якевич
- Твори провідних письменників і публіцистів, як-от Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Іван Ле, Адріан Кащенко, Павло Загребельний, Іван Нечуй-Левицький
- З огляду на таку кількість і таку якість джерел на правописний варіант виглядає дуже малоймовірним на те, що це свідомий виняток, і значно більш імовірною є помилка в УЛІФі — NickK (обг.) 15:16, 31 серпня 2017 (UTC)
- Потрібно дотримуватися однакових стандартів. Словник УМІФ нерідко має слова, які неоднозначні і суперечливі у мові. Наприклад, фін (представник народу). Так написав Шевченко одъ молдованына до фина (лист 6/10). У Празькому Кобзарі 1876 року Фінна написано з подвоєним н, з того часу до фінна було у всіх, від шкільних до академічних, виданнях Шевченка. Так само фінн з подвоєним н писали Р Руданський, З Збанацький, Т Тютюнник, П Підсуха, А Андрухович, так в СУМ-11 том 10, стор. 600, УРЕ, УРЕС. Але в УМІФ фін, і стаття з 2008 року вже десятий рік фіни. Тут майже так само. У часи Шевченка ще не було апострофа і літери є, див. гра́е, сміе́тця, бъе́тця, безголо́въе, здоро́вье. Вперше літера є і чітко Конецьпо́льский є у тому ж таки Празькому Кобзарі, щоправда, ще й з -ць-. Але у Словнику УМІФ Конєцпольський, причому це не помилка, а неоднозначне мовне питання, див. вище. Тому у Вікіпедії, якщо дотримуватися однакових стандартів, повинно бути якщо Конецпольський, то фінни, якщо ж фіни, Гаяна і Таллінн (це дійсно були грубі орфографічні помилки, так ніхто не писав), то Конєцпольський (тим більш, що так багато хто писали і пишуть). — Юрій Дзядик (о•в) 13:05, 2 вересня 2017 (UTC).
- В статті в ЕІУ залишилося авторське 'м. Конєцполь'. Тому, імовірно і швидше за все, у авторській орфографії було також 'Конєцпольськ*', виправлене редактором. Це спонукає до думки, що -нец- є протиприродною для української мови, невільною нав'язуваною ззовні орфографією. Коректор допустив назву Конецпльський, автор чомусь не відреагував. У будь якому разі джерело, у якому є одночасно дві орфографії -нец- і -нєц-, має грубу помилку (пропущену літеру) у назві, не може слугувати як АД підтвердження для -нец-.
- Дмитро Яворницький написав ІЗК російською. Переклад Івана Сварника 1990 року суперечить авторській орфографії та стилистиці. Це очевидно вже з обкладинки, сам Яворницький по-українськи називав військо 'Запорожське', за порогами, а не Запорізьке, як осучаснено у перекладі. У будь якому разі, цей переклад не є АД Яворницького. — Юрій Дзядик (о•в) 14:11, 2 вересня 2017 (UTC).
- Праці провідних істориків, закінчимо. Микола Аркас, стор. VI: був сьвідомим Українцем і таким остав до смерти, був Адютантом свого батька, головного команданта над фльотою. Не АД. Іван Крип'якевич, стор. 428: француський інженір Боплян, збудувати твердиню, що не допускалаб козацької фльоти до випадів на Чорне Море; стор. 455: Станислав Конецпольський. Не АД. Енциклопедії, закінчимо. ЕІУ розглянули. УРЕ, там лише офіційний правопис, невільне джерело. ШС, Шевченків словник, 1976, у тогочасній офіційній орфографії, напр. Гус (Hus) Ян, немає згадки, що Шевченко писав Иван Гус, невільне і неповне джерело. — Юрій Дзядик (о•в) 16:11, 2 вересня 2017 (UTC).
- @Dzyadyk:. -нец- неприродно? А Донецьк у якій країні? Чи нам його теж нав'язали? — NickK (обг.) 14:49, 2 вересня 2017 (UTC)
- @NickK: Якби місто Конєцполь, як Донецьк, було в Україні, і Конєцпольські були українцями, то було би цілком природним і однозначним -нець-, були би Конецьпольскі, як у Празькому Кобзарі. Шевченко, пригадую, повністю українізував, напр. Иван (не Ян) Гус, Вячеслав- (не Вацлав-, але і не Вьячеслав- чи Въячеслав-) тощо. А так є різні погляди. — Юрій Дзядик (о•в) 15:22, 2 вересня 2017 (UTC).
- @Dzyadyk: А місто-то як Конєцполем стало? Українською Сіверський Донець, Донецьк, Конецполь і Конецпольські; польською pl:Doniec, pl:Donieck, pl:Koniecpol та pl:Koniecpolscy. Невже не очевидна закономірність? Це ж слов'янські назви, які пішли з одного праслов'янського слова, тому вони так і передаються. Це ніяк не надмірна українізація, це цілком розумне пристосування слів з інших слов'янських мов до особливостей своєї. Так, є різні погляди, але аж ніяк не очевидно, що -нец- хтось нав'язав. Значно ймовірніше те, що автор статті ЕІУ гарний фахівець з історії, але не фахівець з передачі польських власних імен, то за ним коректор і виправив згідно з чинним правописом. Адже протилежний варіант (автор краще знає правопис за коректора, а коректор свідомо виправляє всупереч мовній нормі) настільки абсурдний, що потрібно щонайменш якесь джерело про те, що коректор реально таке робив — NickK (обг.) 23:56, 2 вересня 2017 (UTC)
- @NickK: Якби місто Конєцполь, як Донецьк, було в Україні, і Конєцпольські були українцями, то було би цілком природним і однозначним -нець-, були би Конецьпольскі, як у Празькому Кобзарі. Шевченко, пригадую, повністю українізував, напр. Иван (не Ян) Гус, Вячеслав- (не Вацлав-, але і не Вьячеслав- чи Въячеслав-) тощо. А так є різні погляди. — Юрій Дзядик (о•в) 15:22, 2 вересня 2017 (UTC).
- @Dzyadyk:. -нец- неприродно? А Донецьк у якій країні? Чи нам його теж нав'язали? — NickK (обг.) 14:49, 2 вересня 2017 (UTC)
Звісно, має бути ie = Е. Любителі висувати УМІФ як останнє джерело можуть звернутися до найостаннішого їхнього СУМ-20 в гаслах видублювати, вкладати, ворог. Maksym Ye. (обговорення) 15:44, 2 вересня 2017 (UTC)
- @Maksym Ye.: Я скопіював Silverlight(1).exe (Silverlight.exe 2011 року), запустив, інсталював. Знов те саме - Щоб переглянути цей вміст, інсталюйте Silverlight. При спробі повторної інсталяції відмова: ця версія вже інстальована. Що не так? — Юрій Дзядик (о•в) 16:54, 2 вересня 2017 (UTC).
- У того проекту УМІФ криворукі працівники. Останнім часом то працює, то ні. Maksym Ye. (обговорення) 17:00, 2 вересня 2017 (UTC)
- Залишимо СУМ-20, це цікаво, але непотрібно. Мова про словник. Звісно, можливі помилки. Не той випадок. Тут же Ліна Костенко, багато істориків (див. вище) пишуть Конєцполь, Конєцпольський. — Юрій Дзядик (о•в) 17:08, 2 вересня 2017 (UTC).
- Те, що ви назвали словником, таким не є. Це електронна інтегрована лексикографічна система «Словники України», в основу кожного модуля якої покладено той чи той справжній словник, виданий колись (орфографічний для модуля «Словозміна», словник синонімів для модуля «Синонімія»). Так от, найбільше трапляється помилок у тих гаслах, що були додані авторами електронного модуля до гасел справжніх словників. Самі бачите, ваш приклад «Конєцпольський» це в лексикографічній системі не власна назва, не прізвище, а чомусь прикметник. Укладачі бази схалтурили і в описі цієї картки, як схалтурили в правописі назви. Натомість СУМ-20, який має також електронну версію на сайті УМІФ, хоча й має безліч інших проблем з вини халтурників-укладачів, таких, що ним користуватися треба дуже й дуже обережно, але це в основі паперове видання, вичитане неодноразово, дотримання чинного правопису там практично досконале.
- Щодо того, що якісь автори якось інакше пишуть, це пояснються дуже просто. Правопис видань після кожного автора (навіть у кожному новому перевиданні Шевченка чи Яворницького, будьте певні) змінюють коректори, наукові й літературні редактори. Треба дивитися не на автора, а на видавництво, на рівень редактури. Найкращу редактуру мають великі енциклопедії, видання «Наукової думки», тексти законів, підручники тощо. Maksym Ye. (обговорення) 17:58, 2 вересня 2017 (UTC)
- Підключив сюди проглядання попередніх обговорень. Конєцпольський пишуть у рецензованих наукових виданнях. — Юрій Дзядик (о•в) 20:26, 2 вересня 2017 (UTC).
- Залишимо СУМ-20, це цікаво, але непотрібно. Мова про словник. Звісно, можливі помилки. Не той випадок. Тут же Ліна Костенко, багато істориків (див. вище) пишуть Конєцполь, Конєцпольський. — Юрій Дзядик (о•в) 17:08, 2 вересня 2017 (UTC).
- У того проекту УМІФ криворукі працівники. Останнім часом то працює, то ні. Maksym Ye. (обговорення) 17:00, 2 вересня 2017 (UTC)
За У працях Наталії Яковенко, українського провідного спеціаліста з історії ранньомодерної історії України цього періоду вживається Конєцпольський («Українська шляхта», «Нариси» та інших). Довіряю їй.--N.Português (обговорення) 04:16, 3 вересня 2017 (UTC)
- Повторю думку, висловлену вище. Ім’я автора чи рецензованість видання не мають значення. Має значення видавництво і як поставлене в ньому редагування, чи відповідає нормі (наприклад, нові праці Яковенко друкує «Критика» своїм безглуздо крученим правописом). Читаючи працю, ви довіряєте видавництву, а не автору. Maksym Ye. (обговорення) 04:27, 3 вересня 2017 (UTC)
- Дякую за детальне пояснення. Гадаю, ви цілком маєте рацію про те, що авторські варіанти можуть мінятися за бажанням видавництва. Знаю з власного печального досвіду. Але, скажімо, «Нариси» пані Яковенко від 1997 року видавалися в «Генезі», а не «Критиці»; а там так саме «Конєцпольський». Певно, це авторський варіант. Норму я в цьому закрученому обговоренні не знайшов, сам спеціалістом у правописі не є, тому на цей момент, в питанні запису цього польського прізвища, довіряю авторитетові пані Яковенко. --N.Português (обговорення) 04:46, 3 вересня 2017 (UTC)
- Повторю думку, висловлену вище. Ім’я автора чи рецензованість видання не мають значення. Має значення видавництво і як поставлене в ньому редагування, чи відповідає нормі (наприклад, нові праці Яковенко друкує «Критика» своїм безглуздо крученим правописом). Читаючи працю, ви довіряєте видавництву, а не автору. Maksym Ye. (обговорення) 04:27, 3 вересня 2017 (UTC)
ВП:МОВА: «4. Дискусії на тему правильного написання допускаються лише щодо слів, яких нема у словнику, або якщо словник пропонує кілька альтернативних варіантів».
Прошу підвести підсумок. Польське -nie- досить часто перекладається як -нє-: Збігнєв Бжезінський (консенсус з березня 2009), Збігнєв Цибульський, Збігнєв, Агнєшка Осецька тощо.
— Юрій Дзядик (о•в) 18:38, 6 вересня 2017 (UTC).
- @Dzyadyk: Вище ж написано (Maksym Ye.), що є альтернативні написання: СУМ-20 на сайті ulif.org.ua пропонує написання Конецпольський у кількох гаслах (посилання на варіант без Silverlight: видублювати, вкладати, ворог). Тож обговорення закривати передчасно, бо написання Конецпольський теж наявне в словниках ULIF — NickK (обг.) 11:13, 8 вересня 2017 (UTC)
- Я ж пояснив: "Залишимо СУМ-20, це цікаво, але непотрібно. Мова про словник (17:08, 2 вересня)". Добре, розглянемо докладно. Хто автор цитати, де зустрічається Конецпольський, -ому? У гаслі 'видублювати' - (із журн.), 'вкладати1' - (П. Панч), 'ворог' - (А. Кащенко). Зрозуміло, що авторитетність цитат (які ULIF, за етикою наукового цитування, має наводити у авторській редакції) не більша, ніж авторитетність джерела, тобто з невідомого журналу - не АД, з Петра Панча і Адріана Кащенка - на рівні з іншими джерелами початку і середини минулого сторіччя. Не розумію, коли досвідчений ас з серйозним виглядом ставить проти козирів з королем биті шістку та валети. Це ризиковано. Закрито. Якщо буде козирний туз, відкриємо знову. — Юрій Дзядик (о•в) 19:39, 8 вересня 2017 (UTC).
- Вони наводять цитати далеко не в авторській редакції. Міняють навіть з-із, у-в, скорочують, замінюють слова. Це погано для словникарства, зате можна бути абсолютно впевненими, що це чинна норма. Maksym Ye. (обговорення) 04:09, 9 вересня 2017 (UTC)
- Не можу повірити. У нас же не сталінські часи, не Імперія Зла ("були держави страшніші, але не було брехлівішої"). В науці це називається фальсифікацією, підгонкою під потрібний результат, це ще гірше, ніж плагіат. Якщо це так, то шість томів можна на смітник. Цей жах не можу навіть уявити! — Юрій Дзядик (о•в) 07:46, 9 вересня 2017 (UTC).
- Якщо цікавить докладніше, то цей словник суцільна підробка. Взяли СУМ-11, розширили, відредагували під чинний правопис і маємо результат — найофіційніший і найбільший словник в Україні від установи, на яку державою покладено функції словникарства. Maksym Ye. (обговорення) 09:04, 11 вересня 2017 (UTC)
- @Yakudza: Анатоліє, Дмитро не приймав участі у обговоренні, і має право підвести підсумок. Немає заперечень? Звісно, він має право відмовитися, але я дуже хотів би йому запропонувати. Адже саме він першим привернув увагу на цю проблему. З повагою, — Юрій Дзядик (о•в) 19:49, 8 вересня 2017 (UTC).
- @Aeou: (конфлікт редагувань) на "Той пункт 4 з ВП:МОВА не завадив Вам відкрити це обговорення. Не розумію тоді, чому цей же пункт сьогодні заборонив нам обговорювати". Дійсно, формально пункт 4 давав право перейменувати без обговорення. Але це був би виклик усім опонентам. Крім того, необхідно було розглянути версію помилки у словнику. — Юрій Дзядик (о•в) 20:18, 8 вересня 2017 (UTC).
- @Dzyadyk: І для чого ви закрили обговорення, в якому саме йшлося про версію помилки в словнику? — NickK (обг.) 21:09, 8 вересня 2017 (UTC)
- Невже? У мене враження, що дискусія про версію помилки припинилася і закінчена, усі заперечення розглянуто. Поясни, прошу, що саме не помітив. Відкриваю, завтра подивлюся уважніше. — Юрій Дзядик (о•в) 21:26, 8 вересня 2017 (UTC).
- @Dzyadyk: І для чого ви закрили обговорення, в якому саме йшлося про версію помилки в словнику? — NickK (обг.) 21:09, 8 вересня 2017 (UTC)
- Я ж пояснив: "Залишимо СУМ-20, це цікаво, але непотрібно. Мова про словник (17:08, 2 вересня)". Добре, розглянемо докладно. Хто автор цитати, де зустрічається Конецпольський, -ому? У гаслі 'видублювати' - (із журн.), 'вкладати1' - (П. Панч), 'ворог' - (А. Кащенко). Зрозуміло, що авторитетність цитат (які ULIF, за етикою наукового цитування, має наводити у авторській редакції) не більша, ніж авторитетність джерела, тобто з невідомого журналу - не АД, з Петра Панча і Адріана Кащенка - на рівні з іншими джерелами початку і середини минулого сторіччя. Не розумію, коли досвідчений ас з серйозним виглядом ставить проти козирів з королем биті шістку та валети. Це ризиковано. Закрито. Якщо буде козирний туз, відкриємо знову. — Юрій Дзядик (о•в) 19:39, 8 вересня 2017 (UTC).
- @Yakudza: Maksym Ye. надав (04:09, 9 вересня) нову несподівану шокуючу (07:46, 9 вересня) інформацію. Знімаю пропозиції 18:38, 6 вересня та 19:49, 8 вересня. Питання виявилося багато складніше, підведення підсумку передчасне. — Юрій Дзядик (о•в) 07:50, 11 вересня 2017 (UTC).
Є ще варіант КонЕЦЬпольський--ЮеАртеміс (обговорення) 05:56, 13 вересня 2017 (UTC)
- @UeArtemis: Конецьпольський це Шевченкове, він повністю українізував імена. Але зараз м'який знак точно відсутній, тому що постійною є протилежна тенденція, переклад усе ближчий до оригіналу. Так, вже давно Шевченків Вячеслав є Вацлав IV (до речі, Шевченко не писав Вьячеслав чи Въячеслав, тому у сучасному правописі апостроф В'ячеслав у виданнях Шевченка відсутній, це один з винятків, не вказаний у Правописі), Иван Гус є Ян Гус тощо. — Юрій Дзядик (о•в) 09:09, 16 вересня 2017 (UTC).
- Ви тицяли посилання? Там сучасні публікації є.--ЮеАртеміс (обговорення) 11:32, 16 вересня 2017 (UTC)
- Так, є і сучасні, але мова про тенденцію. "Станіслав Конецьпольський" — 9, "Станіслав Конецпольський" — 274, "Станіслав Конєцпольський" — 447. Чим ближчий переклад до оригіналу, тим частіше зустрічається. — Юрій Дзядик (о•в) 13:52, 8 жовтня 2017 (UTC).
- Гугл не бачить українських ґ, є (інколи ї) та видає їх як г та е, тому з 447 близько половини з "е"--Чорний Кіт Обг. 14:21, 12 квітня 2018 (UTC)
- Так, є і сучасні, але мова про тенденцію. "Станіслав Конецьпольський" — 9, "Станіслав Конецпольський" — 274, "Станіслав Конєцпольський" — 447. Чим ближчий переклад до оригіналу, тим частіше зустрічається. — Юрій Дзядик (о•в) 13:52, 8 жовтня 2017 (UTC).
- Ви тицяли посилання? Там сучасні публікації є.--ЮеАртеміс (обговорення) 11:32, 16 вересня 2017 (UTC)
Оскаржений підсумок
[ред. код]Правило ВП:МОВА у цьому випадку не може застосовуватися до назви цієї статті, оскільки УМІФ (електронна версія, яка має численні помилки у порівнянні з друкованими словниками НАН України) містить прізвище Конєцпольский без якихось відомостей, які б однозначно стверджували, що це прізвище стосовно цієї історичної особи. Дискусії можуть вестися стосовно назви статті Конєцпольський, а не назви статті Станіслав Конецпольський, до якої застосовуються інші правила Української Вікіпедії, такі як ВП:АД, а також усталений ужиток. Крім того, чинний правопис є вищим ніж будь-яке правило ВП:МОВА, а відповідно до правопису польське іе передається українським е § 104. Виходячи з вищенаписаного та у відповідності до аргументів "проти" (правопис, енциклопедії, ужиток в інших АД) - статтю не перейменовано. --Flavius (обговорення) 16:01, 17 березня 2018 (UTC)
- Редагується оскарження підсумку, методологічна помилка. — Юрій Дзядик (о•в) 13:55, 18 березня 2018 (UTC).
- Оскарження
Вже тисячі років, від давніх римлян, відомо, що немає правила без винятку (nulla regula sine exceptione, sed exceptio non imperdit regulam). Не випадково правило ВП:МОВА не рекомендує застосовувати Правопис, лише дивитися словники чи ВП:АД безпосередньо у літературі. Практика показує, що надзвичайно велика частка перейменувань є винятками з правил граматики, тому при перейменуваннях необхідно бути особливо пильним, застосовуючи те чи інше правило.
Отже, перед тим, як застосовувати правило до якогось предмету, наприклад той же § 104, необхідно пересвідчитися, чи не є предмет одним з винятків з правила.
В обговоренні вказано приклади, що "польське -nie- досить часто перекладається як -нє-: Збігнєв Бжезінський (консенсус з березня 2009), Збігнєв Цибульський, Збігнєв, Агнєшка Осецька тощо" (18:38, 6 вересня 2017). Отже, застосування § 104 неприпустимо, є хибним.
У підсумку ці приклади не враховано. Не розглянуто, що більшість українців пишуть "Конєцполь", "Конєцпольський", серед них письменники, яких мовознавці в усьому світі вважають законодавцями мови. Кожне мовне правило має приклади з художньої літератури. Якби це обговорення відбувалося у спільноті, яка поважає своїх геніїв, то після прикладу з Ліни Костенко дискусія була би негайно закрита. Отже, (цитую підсумок) "ВП:АД, а також усталений ужиток" не дають ніякої можливості підвести зроблений підсумок.
Підсумок, який ігнорує більшість аргументів, які йому суперечать, за визначенням не є підсумком. Це спроба підсумку. Крім того, ця спроба має вказану вище методологічну помилку.
— Юрій Дзядик (о•в) 16:07, 18 березня 2018 (UTC).
- P.S.
Коментар. Тепер, як я бачу, залишився єдиний аргумент проти "Конєцпольський". Це припущення, що словник УЛІФ може мати помилку, але цей аргумент надто слабкий, тому що досі нічим не підтверджений.
Якщо досвідчений незалежний користувач погодиться з цим, то підсумок вже є.
— Юрій Дзядик (о•в) 16:07, 18 березня 2018 (UTC).
- Помилка в словнику УЛІФ нічим не підтверджена? Та хоча б Янисъярві. Варіант того, що усталеним написанням є Конецпольський, а Конєцпольський є помилково доданим в УЛІФ винятком (нема правил без винятків — і загалом авторитетні джерела можуть помилятися) видається простішим і логічнішим. Гарним критерієм буде перевірка джерел, які пишуть Конєцпольський, на загальне дотримання §104 — NickK (обг.) 06:59, 12 квітня 2018 (UTC)
Підсумок
[ред. код]Для вирішення якого варіанту прізвища слід використовувати, потрібно провести аналіз джерел та визначити який з варіантів відповідає правопису: Конецьпольський:
- Правопис
(§ 144. п.2)
- Список та аналіз АД:
- Словники та енциклопедії:
- Інші АД:
- Козацька спадщина: Альманах Нікопольського регіонального відділення НДІ козацтва при Інституті історії України НАН України. - Вип. 2. - Нікополь - Дніпропетровськ: Пороги, 2005. - 140 с. Редакційна колегія: С.В.Абросимова, В.М.Андрєєв, А.В.Бойко {відповідальний секретар), В.О. Євтушенко, С.А.Лепявко, І.І.Лиман, В.І.Мільчев, В.А.Смолій (голова), Т.В.Чухліб (заступник голови). Головний редактор: В.В.Грибовський. Рецензенти: А.В. Бойко, В.М. Андреев / Брехуненко В. А., д.і.н., стор. 51; Пилипенко В., магістрант, стор. 57.
- Іван Ле. Хмельницький. Том 2.
- Петро Панч, 1891-1978. Гомоніла Україна: історичний роман – Київ, Дніпро, 1970. – 579 с.
- Павло Загребельний. Я, Богдан. Харків, Фоліо, 2003. 162 с. ISBN: 966-03-2158-9 / С. 35
- Костянтин Басенко, 1923–1973. Початок. Історичний роман. - К., Радянський письменник, 1972 - 551 стор. / На сторінках 262, 269, 495; К., Дніпро, 1982. 582 с.
- Микола Аркас. Історія України-Руси. 1993 (галузеве видання)
- Яворницький Дмитро Іванович. Історія запорізьких козаків, у трьох томах, Том 2. Видавництво "Світ". 1991.
- Іван Крип'якевич. Велика Історія України. Видавництво "Іван Тиктор". Львів. 1948 (галузеве видання)
- Тарас Шевченко. Кобзар. Вперше зі щоденником автора
- Микола Костомаров. Твори в двох томах (галузеве видання)
- Адріан Кащенко. Оповідання про славне військо запорозьке низове
- Іван Нечуй-Левицький. Зібрання творів
Вид-во "Світ", 1991 Конєцьпольський:
- Правопис
- Список та аналіз АД:
- Словники та енциклопедії:
- УЛІФ (авторитетний словник НАН України)
- Інші АД:
- Володимир Голобуцький, 1903-1993. Запорозьке козацтво. — К.: Вища шк., 1994. — 539 с. ISBN 5-11-003970-4 / Рекомендовано Міністерством освіти України для використання в навчальному процесі. Рецензенти: доктори іст. наук М. Ю. Брайчевський, І. К. Рибалка. Розділ IX (галузеве видання)
- Роман Іваничук. Вода з каменю. Саксаул у пісках. – Х., Фоліо, 2007. – 416 с. / С. 50.
- Віктор Горобець, нар. 1964. Князі і гетьмани усієї Русі. «Через шаблю маєм право». Злети і падіння козацької держави 1648–1783. Історія без цензури. К., Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. 352 с. Рецензенти: Геннадій Боряк, доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України; Володимир В'ятрович, кандидат історичних наук (галузеве видання)
- Віктор Горобець, нар. 1964. Україна: Десятиліття «золотого спокою» та доба революційного збурення. 1638-1650. Київ, Кріон, 2012. 240 стор. ISBN:978-966-1658-71-3 / Конєцпольський та Придніпровська Конєцпольщина (галузеве видання)
- Михайло Грушевський, 1866-1934. Історія України-Руси. — Том VIII. — Розділ II. — С. 7. (галузеве видання)
- Іван Крип'якевич, 1886-1967. Богдан Хмельницький. К., 1954; - 2-е вид., виправлене і доповнене / Відп. ред. Ф.П. Шевченко, І.Л. Бутич, Я.Д. Ісаєвич. - Львів: Світ, 1990, - 408 с. ("Пам'ятки історичної думки України") ISBN 5-11-000889-2 — С. 16—18, 67, 73—76 (галузеве видання)
- Петро Панч, 1891-1978. Гомоніла Україна: історичний роман – Київ, Радянський письменник, 1954. – 463 с.
- Ліна Костенко, нар. 1930. Берестечко. Історичний роман. / с. 120
- Словники та енциклопедії:
- Другорядні аргументи:
- Фонетично правильніший
Попри авторитетність словника УЛІФ та рекомендації ВП:МОВА, поточний варіант прізвища "Конецпольський" має значну перевагу через відповідність правопису та через перевагу серед АД, зокрема словників та енциклопедій, рівень авторитетності яких вищий за окремі негалузеві видання. Не перейменовано.--Andriy.v (обговорення) 11:18, 12 лютого 2020 (UTC)