Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Антанта

АНТАНТА

(франц. entente — згода) — військ.-політ. угруповання. Домінувало в міжнар. відносинах перших десятиліть 20 ст. Виникло у відповідь на створення 1882 і подовження 1891 Троїстого союзу Німеччини, Австро-Угорщини та Італії. Веде поч. від франко-рос. союзу 1891—93, оформилося як глобальна коаліція після вступу до союзу Великої Британії, яка 1904 врегулювала суперечності з Францією в Африці та 1907 — з Російською імперією в Азії. Колоніальна експансія та озброєння Німеччини, її прагнення покінчити з пануванням Англії на морях спонукали Лондон відійти від попередньої політики «блискучої ізоляції», вступити у союзницькі взаємини з континентальними д-вами, зберігаючи провідну роль у світ. міжнар. відносинах. У роки Першої світової війни блок Англії, Франції й Росії підтримало 25 д-в, у т. ч. й США (не бажаючи розчинятися в А., останні проголосили себе «асоційованою країною» угруповання).

Назрівання глобального збройного конфлікту між військ.-політ. блоками безпосередньо загрожувало Україні. Її землі перебували у складі д-в, які належали до протилежних військ.-політ. блоків, — Росії й Австро-Угорщини, що суперничали за першість у Пд.-Сх. Європі. Але на укр. землі претендували й інші д-ви. Суттєвою причиною таємного приєднання Румунії до Троїстого союзу 7 жовт. 1883 було прагнення оволодіти БЕССАРАБІЯ. Від поч. I світ. війни укр. землі перетворилися на арену жорстоких битв. В офіційно проголошених територіальних вимогах Росії йшлося про приєднання до Росії Східна Галичина, а також, не зовсім виразно, — Закарпаття. Буковина Північна поступово перетворилася на об’єкт активного торгу Росії з Румунією, при цьому союзники Росії по блоку підтримували, однак, Румунію.

Повалення царизму й розгортання укр. нац. руху спочатку не змінило ставлення А. до України. Франція й Англія продовжували розглядати укр. питання як внутр. справу Росії. Однак неспроможність останньої утримувати Сх. фронт привернула увагу А. до України як до геополіт. партнера. А. надсилає місії та емісарів (французи Ж.Пелісьє, Ж.Табуї) для вивчення ситуації в Україні, активізує діяльність консулів у Києві й Одесі (ними були, відповідно, англійці Дуглас і П.Багге, американці Д.Дженкінс і Рей), військ.- санітарних та ін. орг-цій. Після Жовтневої революції 1917 і на поч. роботи Раднаркому Рад. Росії така діяльність розширилася, набуваючи більш інтенсивного й скоординованого характеру. Франція й Англія призначили представниками при уряді Української Народної Республіки Ж.Табуї та П.Багге. 23 груд. в Парижі вищі представники влади, армії й розвідки уклали АНГЛО-ФРАНЦУЗСЬКА УГОДА ПРО РОЗПОДІЛ СФЕР ВПЛИВУ 23 ГРУДНЯ 1917. Укладання Брестського мирного договору УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918 було засуджено А. і в майбутньому використовувалося сусідами України для політичних спекуляцій.АВСТРО-НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК КОНТРОЛЬ 1918 перервав роботу місій і представників А. в Україні. Після перемоги над ворожим угрупованням 1918 А. розпочала введення своїх військ у пд. р-ни України (див. АНТАНТИ ВІЙСЬКОВА ПРИСУТНІСТЬ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ). На Паризькій мирній конференції 1919—1920 глави А. і США диктували переможеним країнам умови повоєн. врегулювання, створивши ВЕРСАЛЬСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН. Питання, пов’язані з Україною та її землями, розглядалися в контексті або відновлення «єдиної та неподільної Росії», або створення «санітарного кордону» на зх. рубежах Рад. країни. Поч. функціонування Ліги Націй формально припинив діяльність А.

Література

• Тэйлор А.Дж.П. Борьба за господство в Европе. 1848—1918. М., 1958;
• Симоненко Р.Г. Імперіалістична політика Антанти і США щодо України в 1919 році. К., 1962; История дипломатии, т. 3. М., 1965.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: Р.Г. Симоненко; url: http://history.org.ua/?termin=Antanta; том: 1