Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Баран Михайло Лукич

БАРАН Михайло Лукич

(1880–14.11.1937) – укр. громад., політ. і військ. діяч. Н. в с. Скала-Подільська. Навч. в Терноп. г-зії, закінчив мат.-фіз. ф-т Чернів. ун-ту та однорічні курси Львів. торг. акад. Від 1903 – чл. Української соціал-демократичної партії. Від початку Першої світової війни у серп. 1914 добровільно вступив до Легіону Українських січових стрільців. Від верес. – командир сотні в боях на рос. фронті. Наприкінці року потрапив у полон. Під час перебування в Росії вступив до РКП(б). Після переходу в лют. 1920 частин Української Галицької армії до складу РСЧА призначений команд. 1-ї бригади Червоної Української Галицької армії, яка брала участь у боях на польс. фронті (див. Польсько-радянська війна 1920). Влітку 1920 – заст. голови Галицького революційного комітету (Галревкому), чл. політбюро ЦК Комуністичної партії Східної Галичини, автор і ред. декларацій, декретів та ін. законодавчих актів Галревкому. 1920–21 брав участь у підготовці 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Польщею 1921. Згодом очолював вищі навч. заклади Києва і Харкова, працював в апараті ЦК КП(б)У.

1933 репресований. Страчений 1937 органами НКВС СРСР в урочищі Сандармох, поблизу м. Медвежогорськ (нині місто в Карелії, РФ).

Література

За волю України: Історичний збірник УСС. Нью-Йорк, 1967; Борці за возз’єднання: Біографічний довідник. Львів, 1989;

• Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. Львів, 1995.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: К.Є. Науменко.; url: http://history.org.ua/?termin=Baran_M; том: 1