Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Баран Степан
БАРАН Степан
(25.01.1879–04. 06.1953) – політ. та громад. діяч Галичини, публіцист, правознавець. Д-р права (1909), дійсний чл. НТШ. Н. в м-ку Крукеничі на Львівщині (нині село Мостиського р-ну Львів. обл.). 1913–39 чл. Укр. нац.-демократ. партії (див. Українське національно-демократичне об’єднання), чл. її Нар. к-ту, 1913–18 – його секретар. Чл. президії Головної української ради у Львові. У роки Першої світової війни – чл. Загальної української ради; представник Ради в дипломатичній місії на Балканах 1915; 1918–19 – Української національної ради ЗУНР і секретар земельних справ та опіки у Державному секретаріаті ЗУНР на чолі з К. Левицьким. 1928–39 – депутат Варшавського сейму. Протягом багатьох років був адвокатом на суд. політ. процесах, де обстоював інтереси українців у земельній та освіт. справах. Від 1944 жив у Німеччині. 1951–53 – голова виконкому Укр. нац. ради. Публіцистична діяльність у газетах «Діло», «Свобода» (гол. ред.), «Карпатські вісті» та ін. Автор праць про галицьке шкільництво, аграрні й церк. проблеми Зх. України. Осн. праці: «Статистика середнього шкільництва в Сх. Галичині в 1848– 1898 рр.» (1910), «Історія української адвокатури» (1934), «По неволі – визволення» (1940), «Митрополит Андрій Шептицький: Життя і діяльність» (1947), «Земельна справа в Галичині» (1948) та ін.
П. у м. Мюнхен.
Література
[ред. код]- Волинець С. Передвісники і творці листопадового зриву. Вінніпег, 1965.
Джерела
[ред. код]- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Автор: В.І. Горинь.; url: http://history.org.ua/?termin=Baran_S; том: 1