Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Батурин

БАТУРИН

– с-ще міськ. типу Бахмацького р-ну Черніг. обл. Розташов. на р. Сейм (прит. Десни, бас. Дніпра), за 19 км від залізничної ст. Бахмач. Час заснування Б. невідомий; в істор. джерелах вперше згадується 1625, коли польс. король Сигізмунд III Ваза після приєднання Чернігово-Сіверської землі до Речі Посполитої збудував тут фортецю. В серед. 17 ст. нас. Б. брало активну участь у національній революції 1648–1676. Вже наприкінці трав. 1648 місто звільнено від поляків. Впродовж 2-ї пол. 17 – поч. 18 ст. Б. був резиденцією гетьманів Лівобережної України, сотенним міс- том спочатку Стародубського полку, а від 1654 – Ніжинського полку. Б. був у цей час значним містом, мешканці якого користувалися магдебурзьким правом. Понад 25 % жителів міста належали до купецтва. Три рази на рік у Б. відбувалися великі ярмарки, значного розвитку набули ремесла та млинарство. У верес. 1654 Б. «зі всіма угіддями і селами», згідно з грамотою рос. царя Олексія Михайловича, був пожалуваний І. Золотаренку. 1663 у Б. гетьман І.Брюховецький уклав з представниками царського уряду Батуринські статті 1663. Місцем гетьман. резиденції Б. став у роки правління Д. 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Многогрішного, відповідно до Глухівських статей 1669. Права адм. центру Лівобереж. України Б. зберігав і в роки правління І.Самойловича та І. Мазепи. 2 листоп. 1708, після переходу І.Мазепи на бік швед. короля Карла XII, Б. був захоплений рос. військами під командуванням кн. О. Меншикова. Місто було вщент зруйновано, а жителів знищено. За наказом Петра I гетьман. резиденцію перенесено до м. Глухів. У лип. 1709 цар дозволив знову заселити Б., але «за зраду» зобов’язав мешканців сплачувати до скарбниці спец. податок. 1725 рос. імп. Катерина I подарувала Б. О.Меншикову, але після 1727 місто знову переведено в ранг держ. Вдруге адм. центром Гетьманщини Б. стає 1750 – в часи гетьманування К. Розумовського. У 2-й пол. 18 ст. місто переживало часи госп. піднесення, інтенсивної забудови. У Б. велася підготовка до відкриття першого в Україні світського вищого навч. закладу. Після 1861 Б. поволі втрачає значення госп. та культ. центру Лівобереж. України.

До жовт. 1917 – заштатне м-ко Конотопського пов. Черніг. губ. 1923 одержав статус села і центру р-ну Конотопської округи. Від 1932 – Черніг. обл. З 1960 – с-ще міськ. типу. Райцентр 1923–31 та 1935–60. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 був окупований гітлерівськими військами від 9 верес. 1941 до 5 верес. 1943. Нині в Б. архіт. пам’ятки – парк і будинок В.Кочубея, палац К.Розумовського (споруджений 1799– 1803 за проєктом архіт. Ч.Камерона в стилі класицизму). У Б. розміщений відділ Черніг. істор. музею.

Література

• Бантыш-Каменский Д.Н. Источники малороссийской истории, собранные Д.Н.Бантышем-Каменским, ч. 2. М., 1859; Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 3, 10. СПб., 1861; Те саме, т. 10. СПб., 1878;
• Лазаревский А. Описание старой Малороссии, т. 2. К., 1893; Переписні книги 1666 року. К., 1933;
• Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: В.М. Горобець, Я.В.; url: http://history.org.ua/?termin=Baturyn_smt; том: 1