Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Бої оборонні 1941

БОЇ ОБОРОННІ 1941

– бої у прикордонні СРСР з 22 черв. до поч. липня 1941 в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945. Найзапекліший характер мали у пд.-зх. ч. кордону, на тер. зх. областей України. На цій ділянці війська нім. групи армій « Південь» гол. удару завдали північніше львів. виступу і крізь шпарини в рад. обороні прорвалися в глибину території (див. «Барбаросса» план). Військам 6-ї, 17-ї та 11-ї нім. і 3-ї та 4-ї румун. армій протистояли 5-та, 6-та, 26-та, 12-та, 18-та та 9-та армії Південно-Західного фронту та Південного фронту. Рад. війська в прикордонні мали перевагу в бойовій техніці (співвідношення гармат і мінометів – 1,3:1; танків – 5,9:1; літаків – 1,4:1); згідно з директивою, вони мали завдати агресорові контрудар у заг. напрямі на Люблін (Польща), оточити і знищити його.

23–29 черв. в р-ні 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Луцьк–Броди–Рівне–Дубно відбулася танк. битва (див. Битва танкова в Західній Україні 1941). Лише на короткий час контрудар Пд.-Зх. фронту зміг затримати просування нім. танків. Після захоплення Львова 30 черв. командування Пд.-Зх. фронту, аби уникнути оточення, почало відтягувати війська до оборонної лінії на колиш. держ. кордоні 1939 для організації тут тривалої оборони. Але виявилося, що ця лінія була роззброєна і зруйнована.

Відступаючі війська намагались організувати оборону і затримати противника в Коростенському, Новоград-Волинському та Летичівському укріпрайонах (в 50–100 км на сх. від старого держ. кордону). Але зупинити противника їм не вдалося. Нім. війська прорвали лінію фронту на бердичівському напрямі й створили загрозу тилу Пд.-Зх. фронту. 9 лип. був окупований Житомир. За два дні німці наблизилися до Київ. укріпрайону, де були зупинені.

2 лип. з тер. Румунії перейшли у наступ нім. та румун. війська. Їм протистояла 9-та армія Пд. фронту. Зав’язалися запеклі бої за плацдарми на лівому березі р. Прут (прит. Дунаю). Переоцінивши сили противника, команд. Пд. фронтом ген. армії І. Тюленєв почав відхід військ. Але Ставка Гол. Командування зажадала припинити відхід і відкинути ворога за р. Прут. На 10 лип. становище на Пд. (як на той час і на Пд.-Зх.) фронті було тимчасово стабілізовано. Хоча на тер. України й Молдови, на відміну від Білорусі й Прибалтики, у перші два тижні війни вдалося, зрештою, загальмувати наступ ворога, Пд.-Зх. та Пд. фронти не змогли скористатися зі своєї чисельної переваги, відбити удари агресора. У кінцевому підсумку вони зазнали поразки.

Втрати Пд.-Зх. фронту та 18-ї армії Пд. фронту становили 242 тис. осіб, у т. ч. безповоротні – 172 тис., а також 4381 танк, 1218 літаків, 5806 гармат. Співвідношення сил змінилося на користь противника, який почав готувати великомасштабну операцію з метою остаточної ліквідації військ Пд.-Зх. та Пд. фронтів.

Література

Великая Отечественная война 1941–1945 гг. Военно-исторические очерки, кн. 1. М., 1995.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: М.В. Коваль.; url: http://history.org.ua/?termin=Boi_oboronni; том: 1