Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Буйко Петро Михайлович
БУЙКО Петро Михайлович
(19. 10.1895–15.10.1943) – лікар. Герой Рад. Союзу (1944, посмертно). Н. в м. Бєльськ (нині м. Бєльськ-Подляскі, Польща). Брав участь у Київському січневому збройному повстанні 1918 проти Української Центральної Ради. 1922 закінчив Київ. мед. ін-т (від 1938 – його проф.); з 1933 – дир. Київ. ін-ту охорони материнства та дитинства (нині Ін-т педіатрії, акушерства та гінекології ім. П.Буйка). 1939 звільнено з роботи і переведено у м. Фастів. З 1941 – у Червоній армії (див. Радянська армія). Під м. Умань його поранено, потрапив у полон, звідки втік. Працював лікарем у Фастівській лікарні, влився в партизан. рух. Від лип. 1943 очолював мед. службу партизан. загону. Був схоплений гітлерівцями і після тяжких тортур заживо спалений в с. Ярошівка Фастівського р-ну Київ. обл. В с. Томашівка того ж р-ну Б. встановлено пам’ятник.
Джерела
[ред. код]- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Автор: Л.В. Кондратенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Bujko_P; том: 1