Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Величковський Паїсій

ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ Паїсій (світське ім’я та по батькові – Петро Іванович)

(1722–15.11.1794) – укр. церк. діяч, богослов, філософ, письменник. Правнук I.Величковського. Н. в м. Полтава. Протягом 1734–38 навч. у Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія), 1741 прийняв чернечий постриг в інока з ім’ям Платон. Деякий час перебував у Києво-Печерській лаврі, був гравером у Києво-Печерській друкарні. 1743 помандрував у Молдову, а 1746 на Афон, де жив майже 17 років, заснував там скит св. Іллі-пророка та прийняв чернечий постриг в мантію (другий ступінь чернецтва). Цей скит був під протекцією Коша Запорозької Січі. 1764 разом зі своєю братією переїхав до Молдови в Драгомирну, там прийняв схиму (найвищий ступінь чернецтва) з ім’ям Паїсій. Продовжував підтримувати зв’язки з Кошем Запороз. Січі. Деякий час жив у Мернополянському скиті у Валахії (див. Волощина), з 1779 – у Нямецькому монастирі (нині побл. м. Тирчу-Нямц на пн. сх. Румунії), був його архімандритом (1790–94). Згуртував там освічених людей, які займалися перекладом і переписуванням пам’яток патристики та філософії, організував друкарню. За його ініціативи при монастирях було створено спец. шк. для підготовки перекладачів церковнослужебної і богословської літ. молдов. мовою. Видав 1773 в Яссах слов’ян. граматику, а 1776 – «Медичні поради по людських хворобах» молдов. мовою. Завдяки діяльності в. Нямецький монастир став визначним просвітницьким і духовним осередком правосл. народів дунайського регіону. Був прихильником ісихазму, проповідував внутр. духовну молитву до Ісуса Христа. В тв. «Об умной или внутренней молитве» визначив діяння та споглядання як шлях до духовної досконалості. Перший етап духовного сходження – дотримання покірливості, послуху, смирення, посту, молитви; другий – очищення серця і розуму людини. в. працював над перекладом зб. творів отців Церкви – «Філокалія» (видана грец. мовою у Венеції (Італія) 1782, переклад під назвою «Добротолюбіє» опубл. 1793 в Москві). Вчення в. знайшло своїх послідовників у Росії, зокрема серед старців Оптиної Свято-Введеньської Козельської пустині, до яких приїздили М.Гоголь, Ф.Достоєвський, Л.Толстой. Деякі його твори разом із житієм про нього кілька разів видавалися, більшість залишилась у рукописах. Творчість в. справила вплив на Ф.Достоєвського.

П. у Нямецькому монастирі.

1988 в. канонізований РПЦ як преподобний.

Твори

Житие и писания молдавского старца Паисия Величковского. М., 1847.

Література

К истории обителей Паисия Величковского. «Киевская старина», 1894, № 5;

Боровикова-Майкова М. Нил Сорский и Паисий Величковский. В кн.: Сергею Федоровичу Платонову ученики, друзья и почитатели. Сборник статей. СПб., 1911;
Іларіон, митрополит. Паїсій Величковський: Його життя та праця. Вінніпег, 1975; Очерки по истории молдавско-русско-украинских философских связей XVII–XX вв. Кишинев, 1977.

Джерела

Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: О.М. Дзюба.; url: http://history.org.ua/?termin=Velychkovskyj_P; том: 1